Про улюблених учителів, смішні моменти та коронні фразочки педагогів: працівники ДніпроОДА розповіли про шкільні роки
Нині вони носять діловий одяг та вирішують питання, від яких залежить доля всієї області. А колись училися найпростішому, пробували вперше проявити себе, бешкетували, так, як і решта школярів. До Дня вчителя заступники та радники голови ДніпроОДА розповіли, кого з викладачів у шкільні роки любили, на кого рівнялися, ким захоплювалися.
У школі Олег Кужман любив гуманітарні науки - географію, біологію, літературу. Єдиний «точний» предмет, що прийшовся хлопцеві до вподоби – математика.
Математику в нас викладала Надія Леонтіївна. У четвертому чи п’ятому класі був випадок, який я запам’ятав на все життя. Вчителька каже: я вам пояснюю теорему один раз. Ви зрозуміли? Ні, не зрозуміли. Я вам другий раз пояснюю. Ви зрозуміли? Ні, не зрозуміли. Третій раз пояснюю. Кужман, ти зрозумів? Ні, не зрозумів. Я вже зрозуміла, а ти не зрозумів!» - сміється Олег Кужман.
На думку Олега Кужмана, секрет успіху вчителя – почуття гумору.
«Я вважаю, педагог має бути із почуттям гумору. Інакше – не впоратися. Адже у класі 30 учнів, і всі різні», - додав він.
«У нас класний керівник, Ірина Володимирівна, викладала історію, - згадує Ольга Горб. - Вона дійсно прищеплювала любов до свого предмета. Історію знав увесь клас».
За словами Ольги Горб, її улюблена вчителька підходила до викладацької роботи творчо. Стандартних уроків практично не було.
«Заняття завжди проходили в ігровій формі. Якщо нам розповідали про Єгипет, обов'язково майстрували піраміди з пап'є-маше. Якщо вивчали тему козацтва - виїжджали на Запорізьку Січ. Тому ми дуже багато подорожували; на рік - 3-4 поїздки», - поділилася Ольга Горб.
На її думку, саме таким має бути вчитель: творчим, закоханим у свою роботу та предмет, який викладає.
«Пройшло багато років, але свої підходи Ірина Володимирівна зберегла. І досі викладає в 69-й школі Дніпра», - додала радник голови ДніпроОДА.
Учительку історії найбільше любила й Наталія Шуліка.
«Ніна Федорівна дуже виділялася серед інших викладачів. Вона завжди була не за радянськими мірками елегантна: мала гарний макіяж, сукні, зшиті на замовлення. Ця вчителька була символом жіночності, і в той же час - залізною леді. Муха не пролетить на уроці – тиша була цілковита», - поділилася Наталія Шуліка.
За її словами, викладач історії була вимогливою та жорсткою.
«Вона ніколи не проявляла слабкість, типу, якщо ти відмінник, то обов’язково отримаєш п’ятірку. Проте її не боялися. Поважали», - згадує Наталія Шуліка.
Каже: улюблену вчительку всім класом навідували кілька років тому. Незважаючи на поважний вік, Ніна Федорівна зберегла неймовірну ясність розуму. А ще – так само любить жіночні сукні та макіяж.
Віталій Литвин – син військового. Родина багато переїжджала, тож хлопчик змінив не одну школу.
«Вчителів у мене було багато, але найбільше запам’ятав фізика Олександра Максимовича. Його предмет я не любив, але знав «на відмінно». І все завдяки особистості викладача. Секрет Олександра Максимовича - у відкритості. Він водночас був і суворий і добрий. Фактично із підручних засобів, а це були важкі 90-ті, примудрявся показувати досліди з кожної теми. Це викладач, який любив свій предмет і поважав своїх учнів. І так заслужив любов та довіру класу», - розповів Віталій Литвин.
Були й смішні випадки, згадує він.
«В Олександра Максимовича було коронне слово. Він відучував нас сутулитися за партами. І коли ти сильно нахилявся над зошитом, він міг підійти та рукою обережненько «підрівняти» по спині. При цьому голосно казав: «Сколіоз!» І всі відразу випрямлялися», - сміється Віталій Литвин.
Як найдивнішого вчителя, радник згадує викладача алгебри та геометрії Ніну Артамоновну.
«Вона була дуже сильним викладачем. Водночас захоплювалася теорією про енергетику людини та часто про це розповідала. Коли ми закінчили школу, вона запрошувала на чай, щиро цікавилася нашими долями. Це був дивний учитель у позитивному сенсі слова», - додав Віталій Литвин.
«Найбільше за весь час навчання в школі я запам’ятав третій клас. Ніколи більше не було такого інтересу до пізнання, як тоді. Все це завдяки вчительці - Олені Владленівні», - поділився Юрій Голик.
За його словами, викладачеві вдавалося створити в класі дружну атмосферу.
«Радянська школа як виховувала: помилився – покарають. А вона не сварила за помилки. Казала: зараз я ще раз поясню й усе вийде. У нас весь клас добре вчився. Не тому, що вимоги знизили, а тому, що дозволяли помилятися», - згадує Юрій Голик.
Та додає: вчителька, яка викладала у нього лише рік, дала урок на все життя.
«Я зрозумів: не можна на дітей кричати. Не потрібно створювати атмосферу страху. Потрібно створювати умови, аби їм хотілося навчатися», - пояснив Юрій Голик.