«Маленький хлопчик накрив собою сестру, йому уламок влучив у голову»: американський волонтер родом із Дніпра розповів про «прильоти» у Харкові та побачене у Куп’янську
У п’ятницю, 30 серпня, росіяни атакували Харків КАБами. Близько 15:20 авіабомби ФАБ-500 влучили по 5 локаціях. Загалом пошкоджень зазнали 82 багатоквартирні будинки, заклади освіти, 57 автівок. Загинули шестеро людей, у тому числі – 18-річна та 14-річна дівчинки. Постраждали 97 людей, з них 22 – неповнолітні.
Зокрема, палала та частково обвалилася 12-поверхівка на вулиці Біблика в Індустріальному районі міста, а у парку в Немишлянському районі Харкова через вибух авіабомби у повітрі загинули жінка та 14-річна дівчинка. В той час поруч із місцем «прильоту» знаходився й американський волонтер Девід Бороховіч.
Девід Бороховіч та Your Part Foundation
Сам чоловік народився у Дніпрі, проте вже понад два десятки років мешкає у США. Девід після повномасштабного вторгнення рф в Україну не зміг залишитися осторонь, тож у 2023 році заснував благодійний фонд Your Part Foundation. Це – некомерційна організація, яку започаткували підприємці, художники, колекціонери та власники галерей.
Фонд виставляє предмети мистецтва на аукціони, а 100% зібраних коштів йде на допомогу цивільним, які постраждали від війни в Україні: на забезпечення медичних товарів, одягу та шкільного обладнання, а також основних потреб для лікарень, дитячих будинків, притулків та сімей у містах України, зруйнованих війною.
Окрім того, Девід створює документальні фільми під час своїх приїздів в Україну, аби задокументувати реальність та продемонструвати у США повсякденне життя тих, хто живе в постійній небезпеці. Перший фільм він зняв у 2023 році, а у середині серпня 2024 року Девід знов приїхав в Україну на декілька тижнів, аби передати допомогу, поспілкуватися з людьми та зафіксувати наслідки агресії рф.
«Мета фільму – показати, як тут насправді страшно, поруч із лінією фронту. Люди в Америці бачать новини, бачать статистику. Наше завдання – показати обличчя за цією статистикою. Щоб люди зрозуміли, як тут живеться. Бо американці не можуть цього навіть уявити.
Наша задача – не тільки збирати кошти, а й показати світу, що відбувається. Не думаю, що американці занурюються у те, що відбувається. Та навіть ті, хто занурюється, - не усе розуміють. Якщо Америка відправила 60 мільярдів в Україну, то вони не розуміють, що 59,5 з них йде назад до американських компаній на закупівлю озброєнь. Вони вважають, що сюди готівку відправляють літаками. Американці здебільшого думають, що в Америці достатньо проблем. Так і є, проте не стільки, як тут. Люди бачать тільки те, що вони забажають.
Я тут народився – тож мені потрібно знати. Я цей фонд створив, бо набридло дивитися у соцмережах лише, що тут відбувається. Я захотів сам дізнатися. Бо якщо тут не знаходишся – не будеш нічого знати», - розповів Девід.
Цього разу волонтер побував у Харківський області, зокрема, в обласному центрі, який знаходиться під постійними ворожими атаками, а також у деокупованому Куп’янську.
Увага! Відео 18+
«Прильоти» у Харкові 30 серпня
У п'ятницю, 30 серпня, коли росіяни вдарили по Харкову керованими авіабомбами, Девід та волонтери благодійного фонду «Мирне небо Харкова», з якими він співпрацює, знаходилися на відстані у половину кварталу від парку, над яким вибухнула одна з авіабомб. Тож вони одними із перших виявили тіло 14-річної дівчинки. Вона сиділа на лавочці у парку, а уламок влучив їй у голову.
Увага! Фото 18+
«Одразу, як прилетіло, один на одного подивилися – і поїхали на місце «прильоту». Ми там майже першими були, ще до журналістів, оскільки зовсім поруч були. Було лише шість поліцейських. Бігли по парку, дивилися, кому потрібна допомога. Потім побачив, що на лавочці сидить жінка, як я тоді подумав. Та як виявилося, дівчинці було 14 років. Вона там сиділа, голову їй відірвало, майже як кавун, коли його розрізають.
Вона сиділа на лавочці, ще телефон в руці був. Видно, що коли померла, то вона «на телефоні» була. Уламок її вдарив в голову. Ми з колегою знайшли її – потім накрили тіло. Потім знайшли 6-річного хлопчика – і передали його медикам», – розповів Девід.
«Ось, коли ми були в парку, цю дівчинку знайшли… Ну, я бачив у Telegram раніше, як війна йде, як солдатів бомблять. А в живу побачити, і не солдата, а маленьку дитину… Це зовсім інше. Як можна стріляти по дітях? А росія, оскільки вони - терористи… Нелюди тільки так можуть робити», - поділився емоціями Девід.
За пів години Девід із колегами-волонтерами поїхали до ще одного місця «прильоту» - до багатоповерхівки. Доїхали швидко, ще до ЗМІ, на місці були тільки рятувальники та поліцейські. Тож волонтери та місцеві мешканці допомагали рятувати людей з будинку.
«Наша команда дістала декілька тіл прямо із будинку. Бігли прямо до 8 поверху, діставали людей. Одну бабусю винесли, дідуся. Потім ще трьох живих вивели. Знімали, як все відбувається, пожежа була. Дуже тяжко там було знаходитись. Бо ті, кого діставали живими, кричали. Одного чоловіка витягли – він зовсім чорний був, від вогню.
А бабусю, що винесли, то заходили на 8 поверх. Вона сидить за столом, наче ще жива. Там двері позаду неї, заходимо, думаємо, що жива, бо сидить рівно. Ми її обличчя не бачили і звернулися: «Бабусю, потрібно виходити». Та вона не відповіла. Коли ж підійшли ближче – бачимо, що ракета прилетіла, й так сильно вибило вікна, що у неї половини обличчя не було, вона мертва була. І коли один з волонтерів намагався її підняти – усі кістки зламалися. Винесли її», - поділився спогадами волонтер.
«Два-три тіла внизу лежало. Один з них – дідусь. І поруч – його дружина, яка мала його опізнати. Жесть була, якщо чесно сказати. Пожежа, дим йде. Дуже велика пожежа. Майже половини будівлі не було. Потім вона ще й обвалилася. Рятувальники з верхніх поверхів за допомогою драбини витягали бабусю. Навіть на кадрах було видно, що з неї ще вогонь йшов. Бо коли вони її витягали – вона ще палала», – згадує той день Девід.
Загалом Девід мав пробути у Харкові 3 дні, та залишився на 6. Саме в останній день перебування у місті й сталися «прильоти».
Куп’янськ
Також Девід, ще до подій у Харкові, з місцевими волонтерами був у Куп’янську. Туди привозили необхідне та допомагали евакуюватися у Харків тим, хто цього бажав. А ще – спілкувався з місцевими мешканцями та записував інтерв'ю. На вулицях міста людей майже зовсім не було видно.
«Залишилися ті, хто не хоче виїжджати, або ті, хто «чекає». Там взагалі мало людей було. У центрі – майже нікого. Я особисто бачив не більше 20 людей у центрі, думаю», - зазначив чоловік.
У місті він також чув звуки «прильотів». Це були звуки роботи ворожої артилерії по Куп'янську.
«Ми були у центрі Куп’янська, на центральній вулиці. Й артилерія «приходила», оскільки ми недалеко від «сірої» зони були. Коли ми записували інтерв’ю, бабуся розповідає: «Так, таке тут життя». А на фоні – бабахає, бабахає, бабахає», - розповів він.
Війна в Україні
Девід вважає, що така війна не мала б і розпочинатися. Він відзначив й витривалість українського народу.
«Сподіваюсь, що все йде до миру. Цієї війни ніхто не хоче, окрім одного д***а. Це, знаєте, просто жах, що війна є. Це просто жесть, як усе йде. Навіть те, що вона просто розпочалася - це не можна зрозуміти.
Вважаю, що вона скоро скінчиться, та не думаю... Хотілося б, щоб вона ще вчора закінчилася, та так нам не пощастить. Я скажу так: "Українці - найсильніші люди". Бо те, що вони пережили за ці три роки, і всеодно воюють. На жаль, всі до цього вже звикли, та ще сильніше стали. Життя йде. Якби всі тільки боялися - зовсім нічого б не було. Робота б зупинилась», - розповів чоловік.
За словами Девіда, далеко не всі у США розуміють реальну ситуацію в Україні. Дехто думає, що уся країна виглядає, як один великий зруйнований Бахмут. Тож не усі розуміють, коли чують новини, як в Україні відновлює роботу McDonald's, чи щось подібне.
«Світ має знати, що так не можна жити. Я інтерв'ю брав у одного хлопчика. Йому років 7-8. Коли біля гуртожитку були у Харкові. Він жив на Вовчанському напрямку, і коли "прильот" стався - маленький хлопчик накрив собою сестру. І йому уламок влучив у голову.
Як можна сказати, що це - люди (мова про росіян, - прим. ред.)? Які не тільки ціляться у дітей? Я навіть не можу слова підібрати. Як можна таке робити? Щоб дитина, малька дитина, накривала собою сестру, щоб її врятувати, та в результаті отримала поранення. І залишається зі шрамом на голові назавжди», - поділився історіями та роздумами з Інформатором Девід Бороховіч.
Раніше ми писали, що ворог вдарив по готелю у Кривому Розі. Щонайменше п’ятеро людей постраждали, серед них - дитина. Окрім того, Інформатор публікував історії очевидців про ракетну атаку на Дніпро. Ще дивіться, що відбувалось у приватному секторі після ракетної атаки по Дніпру.
Фото, відео: Девід Бороховіч
