Що пов’язує трагедію у Дніпрі, політика Святослава Олійника й олігарха Фірташа?
Здавалося б, що у цих речей немає нічого спільного. Та колишній голова Дніпропетровської облради Олійник, як юрист та адвокат, засвітився у різних резонансних подіях. Мова піде про вибух газу на ж/м Перемога у Дніпрі, який забрав життя 23 людей. До чого тут проросійський олігарх та яка роль дніпровського політика — читайте у матеріалі.
Ми писали вже про те, що, за даними ЗМІ, колишній народний депутат України та екскерівник обласної ради Святослав Олійник зараз знаходиться нібито у Словаччині та будує собі там будинок. Від початку повномасштабного вторгнення росіян про нього у Дніпрі ніхто не чув. В той самий час Олійник був діючим депутатом облради та все ж таки мав залишатися на місці та допомагати мешканцям регіону всіма можливими способами. Якщо він є патріотом та відповідальним перед виборцями політиком. А як народний обранець накопичив свої статки у попередні роки - поговоримо далі.
Відомо, що протягом 1998-2005 років Святослав Олійник зробив блискучу кар’єру у прокуратурі Дніпропетровської області. Дійшов до посади заступника прокурора міста Дніпра (тоді - Дніпропетровська), кілька разів виконував обов’язки прокурора міста. Цьому міг посприяти Микола Олійник — дядько політика, який працював у Жовтневому районному суді міста та очолював його протягом 19 років. Та після роботи у прокуратурі Святослав Олійник на деякий час подався в адвокати. У 2005 році він став співзасновником ТОВ “Юридична компанія “Юстус” (у 2017 році її одноосібним власником став Ігор Головко). У 2008 році близькі до Олійника юристи Ігор Головко, Олексій Зосименко та ТОВ ЮК “Юстус” заснували ще одну фірму - ТОВ “Юстус Консалтинг”. А ще тодішня дружина Олійника у 2007 році заснула юридичну компанію ТОВ “Агентство “Сі Джи Ай”, яку очолював Владислав Збаранський.
13 жовтня 2007 року у Дніпрі на вул. Мандриківській, 127 (ж/м Перемога-1) стався вибух газу. Обвалився під’їзд 10-поверхового будинку. Внаслідок інциденту загинули 23 особи (у т.ч. 9 дітей). Загалом постраждало 422 людини. Ті, хто вижив, залишилися без житла. Інцидент стався через недбале виконання обов’язків компанією “Дніпрогаз”. За кілька днів до трагедії мешканці скаржилися на запах газу, проте у компанії їм радили на це краще провітрювати приміщення.
Як на цю подію відреагував Святослав Олійник, на той момент народний депутат України від Блоку Юлії Тимошенко з Дніпра, історія вже не пам’ятає. Як заявляли у компанії “Газекс-Україна”, яка керувала на той момент “Дніпрогазом”, провина газовиків не була очевидною. На той момент “Газекс” належав російському олігарху Віктору Вексельбергу, тобто компанією керували ставленики росіян. У ЗМІ стверджується, що Олійник товаришував з тодішнім керівником “Газексу” Віталієм Дем’янюком.
Натомість як стверджує видання dnepr.news, адвокати фірм Олійника у судах захищали винуватців — керівництво компанії “Дніпрогаз”. Мова йде насамперед про Ярослава Гризодуба, який на момент суду працював в агентстві “Сі Джи Ай”. Звичайно, що кожен громадянин має право на справедливе правосуддя. Але ця історія перетворилася на фарс.
У 2008 році Кабмін України подав позов проти “Дніпрогазу” на 93,6 млн грн (за тодішнім курсом - майже 19 млн дол.). Адвокат Гризодуб затягував розгляд справи. А потім почалася і фінансова криза. Разом з тим особи, яких звинувачували у трагедії, були відпущені по амністії у Жовтневому районному суді Дніпра у 2009 році. А стало це можливим завдяки закону про амністію, за який також голосував і Святослав Олійник.
Мова йде про гендиректора “Дніпрогазу” Ігоря Іванкова, колишнього першого заступника керівника “Дніпрогазу” Максима Сорокіна, колишнього головного інженера компанії Сергія Бачуріна. Як стверджують ЗМІ, спочатку винуватців відпустили під заставу у 8,4 млн грн. На той момент Жовтневим судом керував Микола Олійник — дядько Святослава Олійника, хоча рішення виносив інший суддя - Сергій Пойда (брат якого працював тоді помічником депутата Олійника). А на момент судової тяганини підозрювані досі перебували на посадах у компанії.
Власники змінилися, а справа юристів Олійника по виправданню газовиків була жива. Прокуратура перенесла розгляд справи у Заводський районний суд Запоріжжя, щоб добитися покарання над представниками “Дніпрогазу”. Вирок Сорокіну та Бачуріну оголосили тільки у 2013 році — через 6 років після події. Їх покарали позбавленням волі на 3,5 роки. А от колишній керівник “Дніпрогазу” Іванков зміг настільки затягнути справу, що у 2018 році його виправдали, а у 2019 році це підтвердив Верховний Суд. А мешканці зруйнованого будинку отримали нове житло лише через 6 років після трагедії.
З 2010 року “Дніпрогаз” належить проросійському олігарху Дмитру Фірташу. Раніше олігарх заробляв разом з російським “Газпромом” на постачанні блакитного палива в Україну. До початку російсько-української війни Фірташ був партнером Аркадія Ротенберга - одного з найвпливовіших російських олігархів та друга путіна. Нині ж український олігарх мешкає у Відні. У 2014 році заставу за Фірташа у 125 млн євро заплатив російський мільярдер Анісімов: це дозволило українцю залишитися в Австрії та не потрапляти до рук правосуддя США. А у 2021 році на Фірташа Президентом України Володимиром Зеленським були накладені санкції. Підозрювали, що його підприємства з України постачають титан для оборонних підприємств росії. Також Фірташ мав вплив на проросійську партію “Опозиційний блок”, яка зараз заборонена.
А ще з цією партією в обласній раді у 2019-2020 роках співпрацював Святослав Олійник та зробив своїм першим заступником на посаді голови облради Анатолія Адамського — депутата від “Опозиційного блоку”. Водночас Олійник в обласній раді скликання 2015-2020 років представляв партію “Відродження”, яка орієнтувалася здебільшого на інтереси російськомовних мешканців Східної та Південної України. “Відродження”, як і “Опозиційний Блок” були утворені на уламках Партії регіонів. А з кінця 2020 року Олійника настільки цікавили проблеми регіону, що він навіть не залишив жодного акаунту у соціальних мережах (з його слів) та практично не з’являвся у ЗМІ. При цьому до травня 2022 року він був депутатом обласної ради.
Це не перший випадок, коли Олійник співпрацював з регіоналами. Наприклад, восени 2010 року він вийшов з фракції Блоку Юлії Тимошенко. Політик підтримував деякі рішення провладної на той момент Партії регіонів. Найкричущіше з яких — ратифікація Харківських угод (за це голосував і Олійник): Україна отримувала від росії знижку на газ у 100 доларів за 1000 кубометрів, натомість строк перебування російського чорноморського флоту в українському Севастополі продовжували до 2042 року. Фактично Україні це не дало помітної вигоди. А у 2014 році росіяни розірвали цю угоду, окупувавши Крим.
Отже, бачимо, що для Олійника співпраця з проросійськими силами - це питання політичної та бізнесової доцільності. І хоча ексдепутат Верховної Ради з Дніпра Святослав Олійник з початку повномасштабного вторгнення один раз різко засудив дії росіян, в Україні все одно залишаться носії російських наративів. Вони створять нові партії та будуть змагатися за владу після завершення війни. Не виключено, що колишній голова облрада з ним знову спробує поспівпрацювати. Як кажуть: “нічого особистого, це просто бізнес”.
Тимофій Нагорняк