Як підтримка Європейського Союзу допомогла волонтерці створити центр для людей старшого віку

У Синельниковому Дніпропетровської області розташований великий залізничний вузол. До війни через місто проходило багато доріг із Луганської та Донецької областей, а після повномасштабного вторгнення воно стало логістичним хабом для вимушених переселенців із сусідніх регіонів. Понад 29 000 із них проживає тут донині. Всім цим людям потрібно адаптуватися до нового життя та інтегруватись у громаду.

На це звернула увагу місцева жителька Олена Чайка. Понад 10 років жінка пекла торти на замовлення, але з початком повномасштабної війни почала волонтерити.

«Просто хотілося допомагати», – пояснює Олена.

Спершу вона плела сітки, випікала пиріжки, а згодом вирішила створити шелтер для переселенців.

Ідею підтримав місцевий підприємець Юрій Прядко. Разом вони облаштували в офісній будівлі єдиний у Синельниковому притулок для переселенців і заснували благодійний фонд «Добробуд 2022». Помітивши, що діти в шелтері не спілкуються ні між собою, ні з місцевими, Олена створила там дитячий простір. Це стало першим кроком до згуртованості.

«Ми побачили неймовірні результати: діти почали заводити друзів серед однолітків, а дехто навіть захотів вступити до місцевих шкіл. Ми були в захваті від таких позитивних змін і захотіли робити більше», – ділиться активістка.

Наступним її кроком стала допомога людям старшого віку:

«Я звернула увагу, що їхні розмови зводилися тільки до отримання гуманітарної допомоги. Вони пояснили, що в новому місці почуваються чужими, а знайти роботу і подружитися з кимось у їхньому віці майже неможливо», – додала вона.

Тоді Олена вирішила створити місце, в якому вони могли б єднатися, спілкуватися та робити щось власноруч.

І справа не забарилася. Одна з мешканок шелтеру вміла шити й попросила Олену через волонтерів знайти їй швейну машинку. Коли ж машинку передали, інші жінки теж одразу захопилися новим заняттям.

«Вони стали дуже активними – почали шити одяг і лагодити власні речі. Я облаштувала невеликий швейний куточок у дитячій кімнаті. Але попит виявився неймовірним, тож ми відкрили окремий простір для людей старшого віку», – згадує Олена.

Так виник центр «Ниточки надії» – місце дозвілля та соціальної підтримки людей старшого віку. Олена стала його директоркою.

Місцева влада надала приміщення, а завдяки гранту від Євросоюзу та Програми розвитку ООН (ПРООН) у межах флагманського партнерства «EU4Recovery – Розширення можливостей громад в Україні» його обладнали меблями, закупили швейні та вишивальні машини, інше необхідне обладнання.

«Наша організація входить до Робочої групи з громадської безпеки та соціальної згуртованості, яку заснували в громаді за сприяння ПРООН. Там ми дізналися про програму підтримки та вирішили податися на грант. Я хвилювалась, але вірила, що все складеться. Я завжди вірю у свої проєкти. Саме завдяки європейській підтримці ми змогли відкрити наш простір, який працює і далі», – уточнює Олена.

Нині центр дозвілля відвідує близько 20 людей. Тут їх навчають швейної справи, заохочують до творчих експериментів і проводять заняття з психологинею.

Серед завсідників центру – Валентина. У березні 2022-го через війну жінка виїхала з рідного Лисичанська. Там вона мала приватний будинок і город. Зізнається, що на рукоділля завжди бракувало часу.

«Тепер я шию, і це приносить задоволення, відвертає від поганих думок. У мене стільки ідей! Завжди є щось на подарунок близьким або друзям», – додає жінка.

Та головне, що дарує центр, – це єднання і згуртованість. 

«Коли у мене був день народження, одна з відвідувачок наших занять, знаючи, що я дуже люблю саксофон, запросила свою онучку виступити для мене. Такий день народження у мене був уперше в житті. Це був мій день і присвячений мені. Було приємно до сліз», – згадує Валентина.

Подібні історії надихають Олену рухатися далі й шукати нові грантові можливості від міжнародних партнерів.

«Я маю свій секрет: спершу пишу чернетку заявки, а потім сідаю за інший стіл і уявляю себе надавачем гранту, який ухвалює рішення. Я “стаю” тією людиною, яка розпоряджається фінансами та має оцінити заявку. І пишу доти, поки заявка не буде такою, щоб донор зміг побачити всю картину й оцінити, в чому буде користь людям», –підсумовує жінка.

Її ініціатива «Ниточки надії» – одна з багатьох, які Європейський Союз підтримав у різних регіонах України. Зокрема, у 2025 році ЄС виділив 14 мільйонів євро на підтримку українських громадських організацій, з яких 5 мільйонів євро спрямували на розвиток лідерства жінок і врегулювання конфліктів. Завдяки цьому фінансуванню втілено десятки проєктів, які допомогли місцевим активісткам змінити свої громади на краще та посилити роль жінок у відбудові України.

Цю статтю опубліковано за підтримки Європейського Союзу.

Партнерський матеріал