На ринку основні види навантажувачів для складу поділяють за конструкцією та завданнями. Вилкові навантажувачі — це вантажні машини з противагою, призначені для роботи в цехах і на відкритих майданчиках. Вони розвантажують фури та штабелюють піддони, а для ручного переміщення вантажів використовують складські ручні візки. Колеса на візок підбирають з урахуванням навантаження, типу підлоги та умов експлуатації.
Спеціалізовані види складських навантажувачів вирішують вузькі завдання. Річтраки піднімають вантажі на висоту до 13 метрів за рахунок висувної щогли. Штабелери виграють у проходах невеликих площ. Помилка з класом обладнання знижує швидкість логістики на 20%.
Дизельні моделі створені для вулиці та напіввідкритих майданчиків. Вихлопи виключають їхню роботу в закритих приміщеннях без потужної вентиляції. Натомість техніка з ДВЗ не залежить від розетки і справляється з нерівним асфальтом. Газобензинові машини заїжджають на криті склади. Електричні навантажувачі — стандарт для харчової та ритейл-логістики. Тим, хто вирішує, як вибрати електронавантажувач, варто врахувати: свинцеві акумулятори потребують окремої зарядної кімнати та технологічних пауз. Літієві батареї дорожчі на 45%, але заряджаються за годину під час обідньої перерви.

Паспортна вантажопідйомність падає в міру підняття щогли. Навантажувач на 2 тонни на висоті 6 метрів бере не більше 1,3 тонни. Перевищення ваги на висоті — головна причина аварій. Розрахунок висоти вимагає запасу: до верхньої полиці стелажа додають 15–20 см. Центр ваги стандартної палети дорівнює 500 мм від спинки вил. Для довгомірного вантажу залишкова вантажопідйомність знижується ще сильніше.
Ширина проїзду між стелажами визначає клас техніки. Вилковому навантажувачу потрібно 3,5 метра, річтраку — 2,7 метра, а вузькопрохіднику — 1,6 метра. Скорочення проходів дає до 30% корисного простору. Тип підлогового покриття є критичним для вибору коліс. Пневматика підходить для вуличного асфальту. Супереластик не боїться проколів і стружки. Поліуретан працює тільки на гладкій наливній підлозі. Висота воріт обмежує щоглу у складеному стані.

Розвантаження фур вимагає будівельної висоти до 2,2 метра і щогли з вільним ходом. Вільний хід дозволяє піднімати вила під стелю кузова без висування верхніх секцій. Для висотних хабів від 10 метрів підходять річтраки та вузькопрохідні штабелери. Вони забезпечують точність і швидкість на висоті. Малому складу важка техніка не потрібна. На площах із вантажообігом до 30 палет на день завдання закриває електричний штабелер або рохля з електроприводом.
Швидкість підйому та руху формує продуктивність. У великих центрах додаткові 2 км/год швидкості додають 8% оброблених вантажів за зміну. Тип щогли визначає гнучкість. Трисекційна щогла триплекс поєднує малу будівельну висоту з високим підйомом. Втома оператора під кінець зміни підвищує ризик аварій на 25%. Камери на вилах, лазерні пристрої позиціонування та ергономічне крісло окупаються за рахунок зниження браку під час роботи.

“Джерело: kastor.ua”
Партнерський матеріал