У Дніпрі дружина Захисника "Азовсталі" розповіла про евакуацію з Маріуполя, відсутність зв'язку з чоловіком та звернулася до світової спільноти

Більше двох місяців Захисники та Захисниці України, які обороняли завод "Азовсталь", знаходяться в полоні. За цей час рідним і світу майже нічого не вдавалося дізнатися про них та їхній стан. Особливо тривожно стало після трагедії в Оленівці 28 липня. Важко навіть уявити, через що доводиться проходити дружинам Захисників, коли багато з них навіть не знають, живі їхні чоловіки, чи ні.

Так, Аліса Чумак, дружина Захисника "Азовсталі", розповіла про те, яка евакуювалася з Маріуполя, як підтримувала зв'язок з чоловіком, що відомо зараз, а також звернулася до світових лідерів і організацій. Про це повідомляє Інформатор.

Як відбувалася евакуація з Маріуполя? - Мене звати Аліса Чумак. Я сама родом із міста Бахмут, Донецької області. Але останні два роки ми проживали разом з моєю дитиною та чоловіком у Маріуполі. 22 березня ми виїхали з Маріуполя до Дніпра. Організованої евакуації не було, ми виїжджали своїм ходом. Це була машина моєї подруги. Ось ми сіли туди: три сім'ї, собака велика та кішка. Уся дорога із Маріуполя до Мелекіного зайняла десь 10-11 годин, тому що було дуже багато російських блокпостів, на яких досить ретельно перевіряли документи і всі речі. Було дуже багато машин, дуже багато людей. Після цього ми виїхали до Бердянська, заночували там. Потім, десь о дванадцятій годині виїхали до Запоріжжя спочатку, а потім вже до Дніпра. Розкажіть про свого чоловіка? - Мій чоловік з 2015 року служить у Національній гвардії України. Десь за тиждень до початку війни він поїхав у своїх справах по роботі. Ось і коли почалася війна, він вже дома не перебував. Зв'язок з ним був поганий і дуже рідкий. До 2 березня в Маріуполі був зв'язок, тому ми мали змогу дзвонити, писати. Після цього десь пропав зв'язок зовсім. Він не знав, де ми, а ми не знали, що із ним. Живий він чи не живий. Потім я зателефонувала своїй мамі. Вона була в іншому місті. Попросила її, якщо буде зв'язок, щоб вона зв'язалася з моїм чоловіком та повідомила, де ми знаходимось. Після цього приїхав його товариш, також військовий. Він передав мені від чоловіка лист, де сказав, що, мабуть, також приїде. І він дійсно приїхав до нашого бомбосховища. Це була досить коротка зустріч. Він передав нам харчі і памперси та поїхав. Після цього він приїжджав ще тричі десь на 5 хвилин. Крайній раз це було 10 березня. Після цього знов пропав зв'язок десь до 23 березня. Ми тоді вже виїхали з міста. Він мені зателефонував, запитав, як ми, де ми. Я сказала, що ми виїхали. Він не повідомляв мені, де знаходиться. Я знала тільки, що він десь у Маріуполі. Як виявилось потім, він у той час вже перебував на "Азовсталі". Далі ми підтримували зв'язок раз на 3-4 дні або навіть на тиждень. Він майже більше не дзвонив, зазвичай просто писав. Бувало, передавав інформацію через когось просто про те, що він живий. Коли останній раз він виходив на зв'язок? - Крайній раз він написав 15 травня, але він ніколи мені не повідомляв, що в них коїться. Завжди казав, що все добре, що він сумує і сподівається на те, що скоро зустрінемося. 20 травня він виходив з "Азовсталі". Це мені повідомили у його військовій частині. 26-27 травня мені зателефонували з "Червоного Хреста" та повідомили, що вони зафіксували його вихід. Він заповнював якусь анкету, в якій він вказав мене як найближчого родича. Тому вони мені повідомили просто про те, що він вийшов, що він живий та не поранений. Куди його направляють, вони не знали. Ви спілкуєтесь з дружинами інших Захисників "Азовсталі"? - Так, ми підтримуємо зв'язок, але ніякого зв'язку з чоловіком також не було. І "Червоний хрест". Він також не має ніякої інформації. Коли ми їм телефонуємо, вони кажуть, що вони не мають інформації про стан здоров'я та про місце їх утримання. Єдине, що вони мені повідомили - російська сторона підтвердила, що він знаходиться у полоні. Куди ще звертались за допомогою? - Окрім "Червоного Хреста", ми звертались і в Головне управління розвідки, і в Національне інформаційне бюро. Я розумію, що інформація про те, коли буде обмін не розголошується. Але Женевська конвенція, "Червоний Хрест" разом з ООН взяли на себе зобов'язання забезпечити їм належні умови утримання. Також вони давали гарантії життя. По Женевській конвенції кожен військовополонений має право мати зв'язок з родичами раз або два рази на тиждень, їм повинна бути надана належна медична допомога, у разі потреби, вони мають право вилучати посилки. Але у "Червоному Хресті" просто розводять руками і кажуть про те, що їх туди не пускають. Вже два місяці вони в колонії, але результатів немає ніяких. І ось 29 липня сталася ця масова трагедія, яку знову спричинила російська сторона. Тоді "Червоний Хрест" забезпечував їм життя. А наразі виходить так, що ті, хто був полоненими, просто стали загиблими. Я звертаюся, закликаю увесь світ пам'ятати про захисників Азовсталі, тому ці хлопці, і дівчата - справжні герої. Вони стримували таку велику силу. Вони захищали як нашу країну, так і Європу. І я просто прошу, закликаю "Червоний Хрест", ООН і всіх світових лідерів просто дотримуватись своїх обіцянок, які вони давали їм. Це задля того, щоб всі хлопці та дівчата змогли повернутись до своїх сімей, до своїх рідних. Повернутись живими.

Раніше ми повідомляли про те, що LEGO випустили лімітовану колекцію фігурок захисників «Азовсталі». Також писали, що у Дніпрі провели спортивний флешмоб на підтримку Захисників «Азовсталі». Крім цього ми публікували інтерв'ю з чоловіком з Маріуполя, розвиває ресторан У Дніпрі, засновник якого пішов на війну.

Ярослав Жахалов

Фото, відео: Дмитро Плаксін