День пам’яті та перемоги над нацизмом в Україні: факти, які варто знати

Український інститут національної пам’яті підготував історичну довідку про перебіг Другої світової війни. Вона заперечує поширені міфи російської пропаганди і пояснює – чому День перемоги варто відзначати 8 травня. 

Можливо, для деяких представників старшого покоління все ще складно відходити від типових святкувань Дня перемоги, традиції яких так старанно плекала держава-агресор. І досі можна почути звинувачення в заграванні з Європою через політичні мотиви та забуття власної історії. Переважно це тиск з боку росії, який ми відчули і без ідеологій. Про те, що варто знати, щоб повернути власну історію, розповідає Інформатор з посиланням на Український інститут національної пам’яті. 

Злочини нацистського та комуністичного режимів

За даними Інституту пам’яті, війна розпочалася внаслідок домовленостей між двома тоталітарними режимами: націонал-соціалістичним (нацистським) у Німеччині й комуністичним в СРСР. Обидва режими в 1939-1945 роках вчинили на українських землях численні злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини геноциду. Внаслідок цього зазнали втрат народи, які жили в межах територій сучасної України – український, єврейський, кримськотатарський та інші. 

На той час український народ був розділений між кількома країнами і не мав власної незалежної держави. Обидва режими користувались і цим, і прагненням українців набути суверенітету. А наші землі були для них лише ресурсом. 

Вшанування пам’яті

На це однаково заслуговують і ті, хто боровся з нацизмом, і ті, хто став жертвою війни. Після неї залишилось багато дітей, які втратили батьків і пережили окупацію, остарбайтерів, постраждалих від бойових дій, та скалічених в інший спосіб доль. Під час Другої Світової війни загинуло понад 5 мільйонів цивільних, які жили на території сучасної України. 

Наш внесок в перемогу

Українці здобували перемогу над нацизмом не тільки в складі Червоної армії, а й в армії західних союзників, і у складі підпільних рухів Опору. Загалом вони воювали в антигітлерівській коаліції. Свої життя віддали близько 3 мільйони українських воїна. 

“Ні” привласненню перемоги

Жодна з країн не може претендувати на виняткову роль у здобутті перемоги над нацизмом і применшувати участь інших, адже це результат титанічних зусиль десятків держав і народів. На жаль, з часом в росії утворився культ перемоги, який згодом трансформувався у засіб маніпуляцій та пропаганди війни, який в народі кличуть “побєдобєсієм”. Викорстовуючи його, політичний режим росії вважає свою країну “головним переможцем”, вивищує своїх громадян над іншими в контексті Другої світової, плекає безпідставний реваншизм (“можем павтаріть”) і обумовлює цим напад і мобілізацію росіян для участі у війні проти України. 

Саме тому Україна з часів Революції Гідності застосовує західний підхід відзначення Дня Перемоги над нацизмом. 

Дві капітуляції

Перший акт про капітуляцію Німеччини підписали 7 травня 1945 року в Реймсі о 2 годині 41 хвилині за участю представника від Радянського Союзу генерала Івана Суслопарова. Проте Сталін відмовився визнати акт. Він вважав, що капітуляція має бути прийнятою на території, звідки прийшла агресія, а не там, де її перемогли. Тому він хотів підписання Акту в Берліні і поставив вимогу союзникам – жодних оголошень про перемогу до набуття чинності іншої капітуляції. 

Другий Акт підписали в берлінському передмісті Карлсхорст 8 травня о 22:43 за центральноєвропейським часом. ЙОго текст був таким, як і в першому варіанті. На годинниках у москві було 00:43, а на календарі – 9 травня. 

Святкування в СРСР

День перемоги в Радянському Союзі встановили 8 травня, а день всенародного торжества і свята – 9 травня. Але парад в той рік відбувся лише 24 червня в москві. В наступні роки не будо ані ходи ветеранів, ані святкових парадів. В 1947 році його навіть оголосили робочим днем, скасували виплати і пільги для ветеранів, хоч День Перемоги і був одним з державних свят. Відбувалися локальні святкування, але не такого масштабу, як в 1965 році. Тоді даті повернули статус вихідного дня. На честь 20-річчя перемоги влаштували парад. Третій парад відбувся в 1985 році, а четвертий – в 1990 році. Щорічним цей захід став уже в російській федерації з 1995 року. 

Головним святом День перемоги став після 1960-х років. Компартія і Леонід Брежнєв використовували тему “Великої Вітчизняної” для підвищення авторитету правлячої верхівки. В сучасній росії пам’ять про війну перетворилося на квазірелігійний культ. 

“Так РФ намагається атакувати памʼять інших країн, їхню ідентичність, а часом і кордони. Держава-агресор послуговується міфом перемоги у Другій світовій війні як індульгенцією, вчиняючи злочини проти цивільних та військовополонених в Україні, прикривається своєю нібито «виключною роллю» в перемозі над Гітлером”, – йдеться на сайту Інституту пам’яті. 

Важливий підсумок війни – не культ перемоги, а вміння цінувати мир, категорично і безкомпромісно захищати його всіма розумними засобами. Тому День пам’яті та примирення символізує не тріумф переможців, а застереження – диктатори завжди прагнуть задовольнити імперські амбіції збройним шляхом, ультиматумами, агресією, анексією. 

Не дивно, що саме наперердодні Дня перемоги над нацизмом у Другій Світовій війні росіяни посилили атаку - ми повідомляли про 35 безпілотників в небі над Україною, які вдалося збити силам ППО. Також читайте про те, що Президент України запропонував перенести День пам'яті та перемоги на 8 травня, а 9 травня запровадити нове свято. Також читайте, що пам'ять полеглих у Другій Світовій вшанували представники міської та обласної влади.