Люди попри війну прагнуть змін на краще вже сьогодні — Дмитро Кисилевський
Народний депутат від лівого берега Дніпра Дмитро Кисилевський координує чимало проєктів, які підтримують людей в умовах війни. Це й системна допомога постраждалим від "прильотів", і мережа резервного водозабезпечення, освітня програма та озеленення промислових районів. Про ці та інші напрямки роботи Кисилевського на лівому березі далі детальніше у форматі "питання - відповідь".
Ви вибрали дуже оригінальний формат комунікації з жителями свого округу – не приймати їх у себе в кабінеті, а виїжджати на місця і спілкуватися у дворах. Чому обрали такий формат та чи виправдав він себе?
"Ми його придумали майже вимушено – під час пандемії ковіду у 2019 році та дії відповідних обмежень, коли прихід людей в приймальну створював напругу. Ми тоді почали зустрічатися з людьми на вулиці. Так цей формат і прижився у нас на окрузі. Так і мені простіше. Я їжджу по всьому лівому берегу, буваю в таких місцях, де не кожна людина взагалі туди заїде. Але місто велике і є про що поспілкуватися з людьми.
Людям теж зручно, бо якщо в приймальну прийде одна людина, то на таку зустріч у дворі може прийти і 10 людей, і 20 людей. Тож ми цей формат продовжуємо. Я вважаю, що він гарний. Люди спілкуються, іноді водять мене дивитися якісь підвали затоплені, а іноді навпаки - ведуть мене похвастатись, як вони у себе облаштували і відремонтували все. Хтось клумби саджає, хтось робить ремонти під'їздів, хтось щитові відновлює. Люди багато таких справ роблять в рамках ОСББ, в рамках самоорганізації — це дуже важливо".
Загалом складно проводити такі зустрічі?
"Бувають непрості ситуації, коли треба працювати більше не депутатом, а психологом. Особливо, якщо згадати початок повномасштабного вторгнення, то приходили на такі зустрічі по 100-150 людей, ніхто не розумів, що відбувається. Тоді вперше спільно обговорювали, як діяти при повітряній тривозі, що таке правило трьох стін. Це були емоційно складні зустрічі".
Можете пригадати найскладнішу таку зустріч?
"Думаю, це якраз були зустрічі на лівому березі у Дніпрі у перші дні після широкомасштабного вторгнення росіян в Україну. Я тоді якраз проїхав з Києва, коли він вже у напівоблозі був. Досить страшно всім було, треба було заспокоїти людей. Я тоді приїжджав у Дніпро і розповідав людям, що в Києві військові на місці, Президент на місці, ніхто здаватись не збирається, воюємо. А ще пояснював, що навчальних тривог уже нема. Зараз це вже, мабуть, трохи смішно звучить. А тоді ще ніхто не розумів, що таке війна".
Давайте згадаємо той трагічний день, коли стався "прильот" на завод корпорації «Біосфера». Ви тоді першими виступили з ініціативою — закликали всіх купувати продукцію «Біосфери» як спосіб допомогти підприємству. Ідея, здавалося б, була на поверхні, але саме ви тоді закликали: кожен може доєднатися і підтримати підприємство, просто витративши 30–40 гривень. Це було дуже просто, дуже правильно. Ця ідея була спонтанною?
"Я вважаю, що кожен із нас уже давно мав би виробити в собі звичку: коли йдемо до магазину щось купувати — незалежно від обставин, був "прильот" чи не був, — маємо звертати увагу на український товар. Якщо ми купили український продукт, 40% його вартості повертається в бюджет. За ці кошти ми купуємо дрони для армії, заправляємо техніку пальним, купуємо снаряди і таким чином воюємо ефективніше. А коли ми купуємо імпортний товар, особливо якщо є український аналог, то фактично ми фінансуємо економіку й армію іншої країни. Тому, звісно, якщо є вибір, завжди варто віддавати перевагу українському.
Так само й у випадку з «Біосферою»: якщо подивитися, кожен користується такою продукцією — хтось фольгу купує для випічки, хтось пакети для сміття, хтось якісь серветки, побутову хімію. Це все речі, які ми й так купуємо. Тому підтримати підприємство таким чином мені здалося гарною ідеєю. Але, чесно кажучи, я сам не очікував, що буде такий великий відгук. По всьому Дніпру, по всій країні люди справді почали купувати ці товари. Навіть одного разу чув, що в якомусь магазині вони просто закінчилися — настільки свідомо люди поставилися до цієї ідеї. Якщо кожен буде так робити щодня, купувати українські товари, усі наші заводи працюватимуть, наші сусіди, друзі, близькі матимуть роботу і зарплату. А отже армія буде забезпечена всім необхідним, щоб ефективно воювати".
Це, мабуть, дійсно найкраще пояснення, чому варто купувати саме українські товари. Якщо раніше це могло викликати дискусії, то зараз розумієш: йдеться про підтримку армії. Перейдемо до буденних проблем. Цієї весни сталася велика аварія на водогоні, яка залишила лівий берег Дніпра без води. І в цьому контексті знову стала актуальною збудована за вашою ініціативою мережа резервного водозабезпечення для дніпрян. Розкажіть про цей проєкт.
"На початку повномасштабного вторгнення, коли ми бачили кадри з Маріуполя, де люди топили сніг, ми вирішили створити мережу резервного водозабезпечення. За участі моєї команди було встановлено 20 свердловин по всьому лівому берегу, щоб у разі блекаутів або відсутності централізованої подачі води люди могли отримувати воду, хоча б для технічних потреб. Але так сталося, що ці колонки стали актуальними й в інших ситуаціях. Коли цього квітня сталася аварія на водогоні, поки комунальні служби її усували, люди могли отримати воду з наших колонок.
Ми проводимо аналізи води та інформуємо людей про її якість. В одних колонках вода є питною, в інших — технічною, але в будь-якому разі ці колонки допомогли людям пережити період, поки ліквідовувалася аварія. Ці колонки працюють і приносять користь. Я закликаю людей обережно ставитися до обладнання колонок, адже в разі "прильоту" чи іншої аварії самі ж підемо за цією водою".
Також своєрідною мережею на лівому березі можна назвати рекреаційні зони, які ви створюєте та розвиваєте. Це сквери, дитячі та спортивні майданчики. Чи є можливість слідкувати за ними під час війни? І чи доречно це зараз?
"До повномасштабного вторгнення ми багато чого змогли зробити завдяки державній субвенції, коштам підприємств лівого берега та іншим джерелам у співпраці з міською владою. Багато зелених зон були відремонтовані та відреставровані, вони приносили радість дітям. Ми в межах своїх можливостей намагаємося це робити. Інколи звертаємося до міської влади, інколи до підприємств, але завжди працюємо над тим, щоб те, що було збудовано, залишалося в належному стані. Слава Богу, що в місті є багато дітей. Це означає, що місто живе. Тому дуже важливо, щоб на фоні обстрілів та інших подій війни діти могли зберегти хоч якусь частинку свого дитинства".
Відомо, що для дітей лівого берега ви ініціювали проєкт розвитку технічної освіти. Школам надається сучасне обладнання, щоб діти згодом обрали інженерну чи робочу професію. Чи є розвиток цього проєкту сьогодні?
"Сьогодні ця програма навіть ширша. Вона передбачає створення навчальних маршрутів. Наприклад, якщо дитина має хист до фізики чи інформатики, ми створюємо в школах лабораторії мехатроніки. Ці лабораторії розвиваються у співпраці міської влади Дніпра та “Інтерпайпу” за науково-методологічної підтримки "Дніпровської політехніки". Лабораторії мехатроніки в школах є частиною навчального процесу та гурткової роботи, де діти знайомляться з сучасним роботизованим обладнанням для промислової автоматизації. Зараз ми маємо чотири таких лабораторії, п’ята вже майже готова, і ще дві цього року збудуємо. Загалом їх буде сім.
Для цих дітей також організовуються олімпіади та шкільні змагання, де вони вирішують складні задачі. Також ми пропонуємо систему профорієнтації, допомагаючи визначити, куди ці діти можуть вступати після школи. У "Дніпровській політехніці" є лабораторії мехатроніки з більш складним, майже промисловим обладнанням. Таким чином дитина виходить на ринок праці вже як фахівець з робототехніки та промислової автоматизації. Це професії майбутнього, які точно будуть затребувані. На підприємствах у Дніпрі такого обладнання багато, але людей, які з ним працюють, недостатньо. Тому ці фахівці зможуть отримувати гарну зарплату, приносити користь і собі, і своїй країні.
Інший напрямок – це підготовка кваліфікованих робітників. Є вже гарні сучасні заклади профтехосвіти, наприклад, в училищі №2 – це АНД район біля «Нашої правди» на Слобожанському проспекті. Там є сучасна майстерня верстатників, великі верстати з ЧПУ. Дитина, закінчивши навчання, стане оператором такого верстата, зможе отримувати 50 тисяч гривень і більше, залежно від кваліфікації".
Ці шкільні кабінети та лабораторії знову ж таки зосереджені на лівобережжі?
"Школи – так, це лівий берег, але "Дніпровська політехніка" - це правий".
А школи правого берега не намагались долучитись до цього проєкту?
"Питають часто, але поки що ми почали з Індустріального та Самарського районів, де знаходиться мій виборчий округ. Минулого року ми охопили цією програмою АНД район. Потрошки ми формуємо цю мережу на лівому березі, щоб вона працювала повноцінно, і потім вже будемо думати про інші райони".
Загалом, якщо порівнювати лівий берег Дніпра умовно 20 років тому і зараз, можна побачити цікаву трансформацію. Район, який колись був переважно промисловим і не дуже оптимістичним, тепер перетворюється на зелену зону, зону відпочинку. Люди приїжджають сюди, щоб сфотографуватися, Місто вже не зосереджене лише на правому березі, як раніше. А в людях, які живуть на лівому березі, ви бачите зміни?
"У спілкуванні з людьми бачу, що вони попри війну прагнуть змін на краще вже сьогодні. Ми завжди підтримуємо самоорганізацію громадян, коли люди, наприклад, виходять на суботники. Цієї весни на лівому березі майже 100 дворів вийшло на суботники. Був такий двір, де вийшло понад 100 людей - я ніколи в житті такого не бачив. Причому це будинок на Калиновій, який постраждав від одного з великих "прильотів", коли згорів тролейбус і пошкоджені будинки. Мабуть, це вже в нашому менталітеті – росіяни руйнують, а ми відновлюємо. У цьому є наша сила".
Платон Бережний
