Попри біль та постійний ризик: як кінологи допомагають розшукувати тіла полеглих Героїв

Щодня наші Захисники дають відсіч ворогу. У запеклій боротьбі вони жертвують власним життям заради свободи та незалежності України. За рік війни 14 тисяч військових та цивільних були включені до списку зниклих безвісти за особливих причин. Цей статус мають ті, зв’язок з ким обірвався під час бойових дій. За даними офісу уповноваженого з питань зниклих безвісти, місцезнаходження 7 тисяч зниклих вдалося встановити. 

70% із них — у полоні, 30% — загиблі. Доля ще 7 тисяч людей досі невідома. Їх шукають та через активні бойові дії  армія зниклих безвісти росте щодня. Про це пише Інформатор з посиланням на документальний проєкт “Останній бій”. 

Координати, місце та всю інформацію про них пошуковці отримують від військових підрозділів. Так, пошукову групу повідомили про ймовірне місце зникнення 3-х військовослужбовців. Зв’язок з ними обірвався пів року тому. Разом з групою на локацію приїхала й Наталя Карпова — мати загиблого Героя Романа Карпова. Після огляду сапера, обережно крок за кроком вони йдуть у глиб позиції на Ізюмському напрямку. 

“Це вже третя пошукова місія. Дві попередні невдалі. Нам дали локацію, де вони ймовірно загинули. Ми їх там не знайшли. Потім окупанти матері кинули також точки, де вони були закопані. Ми потім їздили на ті локації, шукали і не знайшли. Після того, як ми об’їздили всі ті локації, я зрозумів, що треба повертатись на місце загибелі й шукати Карпова там”, — розповів Андрій Чернявський офіцер відділу пошукових робіт центрального управління цивільно-військового співробітництва генштабу ЗСУ.  

Під час огляду лісосмуги троє саперів отримали незначні поранення. Втім, Андрій Чернявський вирішує не зупиняти місії та обійти позиції з іншого боку. 

“Коли побачили, як з цієї посадки виходять три закривавлені сапери, які підірвалися на цій розтяжки, просиш у них вибачення. Хлопці, вибачте, що з вами так сталося. Я не хотіла, щоб ви були поранені. Я хотіла найти свого сина, але не ціною, розумієте, чужого життя. І вони собі: “це наша робота. Не переживайте, це наша робота”, — розповіла Наталя Карпова мати полеглого Романа Карпова. 

Слідом за пошуковою групою йде кінологиня із Дніпропетровської області Лариса Борисенко. Шукати зниклих людей їй допомагають її підопічні. Цього разу — бельгійська вівчарка Беша. Хвостатій не важливо, скільки часу минуло з моменту зникнення людини, вона все одно почує запах зниклої людини на відстані 50-70 і більше метрів. 

“В цій експедиції була дуже важка локація. Було поховано тіло загиблого воїна. Потім по цій локації, протягом 5 місяців, їздили танки. І не було точної точки, щоб там почати копати. А копати треба було виключно екскаватором, бо земля була спресована майже до бетону. Собаки дали позначку і рівно в цій точці екскаватор і підняв” — розповіла Лариса Борисенко керівниця Павлоградського пошуково-рятувального кінологічного загону “Антарис”. 

Пошукова операція у розпалі

Військові заглядають буквально під кожен кущ. За їх словами Андрія Чернявського, були непоодинокі випадки, коли тіла наших Захисників ховали неподалік від росіян. Деколи навіть прикопували за два метри від своєї кухні. 

“Дуже часто тіла наших військовослужбовців не ховають, вони так і лежать на поверхні. І якщо, наприклад, треба їхати якійсь машині чи танку, то вони просто їздять по них. Був не один такий момент, як в Богородичному, група наших військовослужбовців потрапила в засаду, то по них їздило дуже багато транспорту і ми їх потім збирали буквально по трошки наших хлопців”, — сказав Андрій Чернявський офіцер відділу пошукових робіт центрального управління цивільно-військового співробітництва генштабу ЗСУ.  

У землі складно розгледіти останки військової форми, тим паче — останки людини. Фрагменти куртки можуть знайти й на дереві. Працювати в пошуковій групі без психологічного бар'єра неможливо. Та кінологиня Лариса Борисенко зізналася, що все ж іноді їх накриває. 

“7 жовтня в Запоріжжі після прильоту собака дає позначку. Я кажу хлопцям з ДСНС: “собака дає позначку, то щось висить там, якісь ганчірки”. Автоматично  протягую руку і в мене в долонях залишається кусок плоті людської, який я так тримаю і це не лякає, це шокує. Це ненормально, що таке відбувається у 21 сторіччі. У нас ще багато роботи по переду і ми повинні якось себе стримувати й підтримувати свій ресурс” — поділилася пані Лариса. 

Пошукові групи працюють на різних локаціях, зокрема, також шукають зниклих і під завалами. Собаку Спаркі залучають на найскладніших локаціях. 

“У неї за плечима більше 100-150, мабуть, цих пошукових місій і вона знайшла дуже багато тіл” - акцентувала Лариса Борисенко. 

Під час  іншої пошукової операції у березні 2023 року кінологиня Лариса Борисенко підірветься на розтяжці. Понад добу кінологиня пробула у комі. На щастя, її врятували. Попереду непроста реабілітація.  

Що відбувається з локаціями, де знайшли або бачили військових

Локації, де вже знайдені, або в останнє бачили військових пошуковці наносять на інтерактивній мапі. Туди додають і персональні дані зниклих безвісти. Коли добратись на ці місця неможливо, локації обстежує аеророзвідка. Аналітичний відділ тимчасом моніторить російські пабліки. Будь-яка зачіпка стає у пригоді.   

Раніше ми писали, як кінологи з Павлограда разом із собаками шукають людей під завалами. Писали ми й про те, як себе почуває кінологиня Лариса Борисенко, яка підірвалась на розтяжці. Інформатор розповідав, що кінолог із Дніпра розповів про пошук вибухівки, тренування та пенсію хвостатих поліцейських.