Як адаптивний спорт допомагає ветеранам повернутись: кейс «Інтерпайп» Пінчука
Повернення ветерана з війни відбувається не в день демобілізації чи виходу на цивільну роботу. Кожен відновлюється фізично та емоційно в своєму темпі. В «Інтерпайп» Віктора Пінчука це прекрасно розуміють. Саме тому Патронатна служба компанії працює не за однаковим для всіх планом, а під кожного оборонця підбирає індивідуальну програму.
«Хтось служив з 2014 року. Хтось – мобілізований лише у 2024-му, але останній рік був настільки важкий, що людина вже не пам’ятає себе до війни. Тому якщо ми хочемо допомогти ветерану справді адаптуватися до цивільного життя, не може бути єдиного сценарію для всіх. Результат дає лише адресна робота з кожною людиною», – пояснює директорка з комунікацій та кураторка Патронатної служби «Інтерпайп» Людмила Новак.
В компанії вважають, успіх реінтеграції залежить від багатьох чинників. Добре, коли роботодавець, пропонує оборонцю різні програми і активності, а ветеран може обирати що відгукується найбільше. І дуже важливо, коли в цьому процесі є довіра та щирий зворотний зв'язок. Ветерани «Інтерпайп» починають глибоко довіряти роботодавцю ще під час служби, адже компанія допомагає та підтримує своїх з першого дня мобілізації. Тому і після повернення простіше просити та приймати допомогу – прийти на творчий майстер-клас, спробувати нову професію, звернутися по юридичну чи медичну допомогу, поділитися досвідом.
До процесу адаптації активно залучають і родини ветеранів. Під час таких родинних івентів компанія пропонує різні формати активностей – не для розваги, а як спосіб знайти те, що підходить саме цій людині. Це іпотерапія, адаптивна риболовля, творчі майстерні, чаювання, спортивні заняття. Цього літа до програми додали водні види спорту – зокрема веслування на ялах. Не всім спортивний формат відгукується, але для кількох чоловіків він став значно більшим, ніж спорт.
Про це історія ветерана Володимира Лалова, яку опублікувало видання «Українська правда. Життя».
Для Володимира Лалова участь у ветеранських активностях стала важливою точкою повернення. До війни він працював на колісному виробництві «Інтерпайп», у 2023 році потрапив у полон під Бахмутом, а у серпні 2024-го демобілізувався і повернувся до роботи. Перші місяці він майже не спілкувався з колегами й тримав дистанцію. Після полону робота з психологами та медиками допомогла ветерану. А от у інших реінтеграційних заходах ветеран не поспішав брати участі – не відчував потреби.
Згодом Володимир Лалов уперше спробував веслування на ялах і долучився до ветеранської команди «Інтерпайп», яка брала участь у змаганнях в Україні та за кордоном. За словами координаторів, саме там він знову «ожив».
«Всі в одному човні. З однією метою. Для ветеранів це злагодження часто важливіше за результат», – говорить координатор Патронатної служби по роботі з ветеранами Володимир Дулісов, який сам пройшов шлях адаптації після служби та поранення.
У компанії наголошують: реінтеграція – це не швидкий процес і не одноразова акція. Це довга дистанція, де головне – створити середовище, в якому людина може повернутися до життя у власному темпі.
Наразі понад 1100 співробітників компанії захищають країну в силах оборони, понад 200 повернулись на завод після демобілізації. Кожного з них «Інтерпайп» підтримує з першого дня служби, надаючи медичний, психологічний, юридичний супровід, передаючи необхідну техніку та амуніцію, підбираючи робоче місце, якщо повернутись на довоєнне ветерани не можуть через втрачене здоров'я.
У 2025 році Патронатну службу «Інтерпайп» визнали найкращим HR-проєктом країни – рішенням журі Премії HR-бренд 2025. Але всередині команди цю нагороду сприймають не як рейтинг.
"Для нас це маркер довіри. Підтвердження того, що ми рухаємося правильно в дуже новій і складній сфері, де готових інструкцій не існує", – каже Людмила Новак.
Платон Бережний
