Як власник Дніпроважмашу “підкорював” космос та чому це обернулося мільйонними збитками
Дніпро — столиця ракетобудування України. Після розвалу СРСР підприємства, задіяні у аерокосмічних розробках, намагалися вийти на закордонні ринки. Зокрема, це стосується і створення цивільних ракет для Бразилії та інших країн. У цих процесах брав участь і власник “Дніпроважмашу” Олексій Зінов’єв. Але, на жаль, космічний бізнес зазнав суттєвих збитків та завдав шкоди державі.
Як ми писали раніше, на початку 2000-х років колишній завод ДЗМО у Дніпрі був приватизований родиною бізнесмена Олексія Зінов’єва. Він був вихідцем з інженерних кадрів Конструкторського бюро “Південне” у Дніпрі. Але у 1990-ті роки зайнявся власним бізнесом та створив групу компаній “Дніпротехсервіс”.
Невдалий проєкт запуску ракет у Бразилії
З 2005 року ВАТ “Дніпроважмаш” у кооперації з підприємствами Національного космічного агентства України проєктує, розробляє та виробляє обладнання стартових та технічних комплексів ракет-носіїв для космодромів Бразилії, США та інших країн. У 2003 році були підписані контракти на запуск дніпровських ракет “Циклон 4” з аеродрому Алкантара у Бразилії. На території “Дніпроважмашу” розпочалося будівництво стенда, на якому пізніше проводили випробування агрегатів та систем “Циклону-4” перед їх відправленням до Бразилії. Силами заводу створили міні-копію бразильського аеродрому у Дніпрі та готувалися до будівництва у Бразилії.
До цього “Дніпроважмаш” не займався космічними розробками, а створював металічні деталі для інших галузей промисловості. Після Бразилії підприємство мало бути залученим (про це писали у 2013 році) до будівництва космодрому та пускових комплексів для ракет для Саудівської Аравії. А космодром у Бразилії з використанням українських ракет мав запрацювати у 2013-2014 роках. Олексій Зінов’єв планував виготовляти супутники, виводити їх на орбіту за допомогою “Циклону-4” та постачати завдяки супутникам інтернет для країн Південної Америки та Центральної Африки.
Проте вчасно проєкт з ракетами “Циклон-4” не реалізували. Дату запуску постійно переносили. У 2015 році Бразилії в односторонньому порядку розірвала договір з дніпровськими підприємствами. Хоча вже 30% обладнання було перевезено у Бразилію. Як вважають представники галузі, росіяни переконали бразильців, що в України немає досвіду будівництва стартових комплексів (чим займався в рамках проєкту “Дніпротяжмаш”), а у росії такий досвід був. Державні космічні підприємства і “Дніпроважмаш” працювали за кредитні кошти та зазнали величезних втрат через зрив проєкту. А Бразилія не понесла жодних фінансових втрат, не були застосовані жодні штрафи. Тому що українська сторона не передбачила це у договорі.
Участь у космічному проєкті з Бразилією для всіх вийшла “боком”. КБ “Південне” розірвало договір на будівництво заводського випробувального комплексу, який збудував “Дніпроважмаш”. Сам Зінов’єв оцінював випробувальний комплекс у 25 млн грн (понад 3 млн дол. за тодішнім курсом), а загалом участь заводу у проєкті — у 12 млн дол.
А військова прокуратура та Державне космічне агентство намагалися стягнути з “Дніпроважмашу” Зінов’єва 50 млн грн. Підозрювали, що підприємства Зінов’єва витратили на будівництво космодрому більше коштів, ніж потрібно було. А Україна через зрив проєкту з Бразилією за деякими підрахунками втратила від 500 до 806 млн доларів. Бразильці однією з причин розірвання договору назвали зловживання українських компаній під час будівництва космодрому. У 2019 році Володимир Зеленський запропонував відновлення проєкту президенту Бразилії, але відповіді не отримав. Тож навіть по завершенню війни з росією навряд чи цей проєкт Україні вдасться реалізувати.
Що цікаво, у 2015 році патент на “Сухий космодром” для ракетних випробувань, який збудували у Дніпрі, Зінов’євим з колегами було зареєстровано у росії. Це вже після окупації росіянами Криму та розв’язання гібридної війни у Донецькій і Луганській областях. Мабуть, так би росіяни не привласнили собі розробки “Дніпротехсервісу”, а залучили би спеціалістів з Дніпра у разі потреби.
Інші “походи” у космічну галузь
У 2007 році Олексій Зінов’єв став основним акціонером ЗАТ “Об’єднана інжинірингова компанія”. Він збирався створити на базі підприємства виробництво оцинкованих дротів. Продавцями акцій виступили тодішні менеджери “Південмашу” та КБ “Південне”. Ця компанія за американські гроші до середини 2000-х років займалася будівництвом інфраструктури для утилізації ядерних ракет на Дніпропетровщині коштом США. До Зінов’єва підприємство займалося виготовленням медичного обладнання та оснащення, вітроагрегатів, проєктуванням біогазових установок тощо. Спільно з американською компанією пробували створити установку утилізації твердого ракетного палива. З 2019 року ОІК не отримувала прибутків, а її основним видом діяльності вказане надання в оренду нерухомості. Це підприємство входило до концерну “Южкосмос”, який проіснував з 1998 по 2018 рік та був покликаний об’єднати державні та приватні підприємства для здійснення технічних розробок у сфері космосу.
У 2009-2017 роках Зінов’єв створив та був власником ТОВ “Нові ракетно-космічні технології”. Це підприємство мало виготовляти літальні апарати та деталі для супутників. Проте про жодну його діяльність невідомо. Воно вже ліквідоване.
У жовтні 2015 року родина Зінов’єва стала власницею державного Українського науково-дослідного інституту технології машинобудування. Тоді 35,3% інституту придбав за 570 тис. грн Дніпропетровський завод прокатних валків, який входить до групи “Дніпротехсервіс” Зінов’єва. Однак вже влітку 2016 року Фонд держмайна вирішив оскаржити цю угоду. А все тому, що на той момент завод Зінов’єва не отримав дозвіл на придбання цих акцій від Антимонопольного комітету. Проте справу у господарських судах представники держави програли. Понад 50 років цей інститут займався супроводженням розробок “Південмашу” та інших оборонних підприємств. Відповідно йому належать патенти, розробки, він може виготовляти прилади та обладнання.
Зараз інститут повністю контролюється родиною Зінов’єва. Насамперед до напрацювань інституту належать методи забезпечення герметичності та чистоти виробництва, ультразвукова дефектоскопія та неруйнівний контроль виробів, метрологічний супровід, а також технології зварювання, нанесення гальвано-хімічних покриттів, виробництва композитних та стільникових виробів. Останні широко застосовуються при виготовленні обладнання супутників та головних обтічників ракет. Цей інститут також брав участь у спільному проєкті з будівництва космодрому та запуску ракет “Циклон-4” з Бразилією. Втім, згідно з даними податкової, з 2020 року цей інститут практично не отримував прибутків, хотів здавати в оренду приміщення бібліотеці та завалений судовими справами. А ще мав податковий борг на 112 тис. грн.
Ще одне підприємство Зінов’єва у 2018 році поставляло для “Південмашу” пластмасове обладнання на 544 тис. грн. Вірогідно, воно було необхідно для створення супутників. А от підприємство “Дніпротехсервіс” давно не бере участі напряму у держзакупівлях. Востаннє щось продавало через тендери у 2011 році. Це були деталі парогенераторів для Трипільської ТЕЦ у Київській області.
Завод “Дніпроважмаш” знаходиться наразі у скрутному фінансовому стані. Про це ми розповідали тут. А про деталі судових суперечок підприємств Зінов’єва проти держави та кредиторів ми розкажемо у майбутніх матеріалах. А ми будемо сподіватися, що підприємства групи “Дніпротехсервіс” вийдуть з кризової ситуації та сприятимуть залученню інвестицій у Дніпро та Україну.
Валерій Магланович