У травні 2015 року футбольний клуб «Дніпро» грав у фіналі Ліги Європи. Потім були заборони на трансфери, зняття очок, пониження у класі, позбавлення професійного статусу, а у 2019 році команда припинила існування. Проте розпочалося падіння «Дніпра» ще раніше. Фанати звинувачують у смерті клубу власника, Ігоря Коломойського, також «діставалося» Андрію Стеценку, який багато років обіймав посаду генерального директора.
Та наскільки Стеценко впливав на процеси у «Дніпрі»? Чи шкодує він про те, що команда зникла з футбольної мапи України? Про конфлікти із тренерами, стосунки із Коломойським, а також про те, що було не так із спортивним клубом «Дніпро-1», Андрій Вікторович розповів на зустрічі із дніпровськими журналістами. Був присутній на бесіді й Інформатор.
Захід проходив на території яхт-клубу «Січ» у Дніпрі. Організувала зустріч Стеценка зі ЗМІ Асоціація спортивних журналістів Дніпропетровської області (АСЖДО) – у рамках проєкту «Sport Media Club Dnipro». До речі, за найбільш цікаві, на нашу думку, питання, передаємо вітання Telegram-каналу «Дніпрянин». Інформатор зібрав найцікавіше із розмови.
Якщо відео не відтворюється - його можна переглянути на YouTube-каналі Інформатора
Стеценко розповів, що зараз він вже на пенсії, займається родинними справами, а до футболу не має ніякого відношення, хоч і спостерігає за матчами. Майже кожного дня Андрій Вікторович дивиться матчі єврокубків, різних національних чемпіонатів, збірних.
Що стосується футбольного «Дніпра», то хоч він і припинив існування у 2019 році, та юридична особа товариство з обмеженою відповідальністю ФК «Дніпро» досі існує. Там і зараз «працюють» четверо людей.
«Будь-які відносини із футболом у нас завершилися 7 років тому, коли нас виключили з усіх футбольних інституцій. Ви знаєте цю історію. Спочатку нас понизили у Першу лігу, потім - у Другу лігу, згодом – в аматори. На цьому історія футбольного клубу «Дніпро» закінчилася. Та як юридична особа він досі існує, я там досі – генеральний директор. Складається ця юридична особа із чотирьох людей: мене, головного бухгалтера, юриста та програміста. Чотири людини. Звісно, футболістів немає, тренерів немає, обслуговуючого персоналу теж немає», - зазначив Стеценко.
Що стосується загальної суми боргу команди, то Стеценко відповів, що давно не цікавився цим питанням. Та в момент, коли клуб припиняв існування – це було близько 50 мільйонів євро. Проте з того часу пройшов термін давності багатьох позовів з боку футболістів та тренерів, через що сума може бути меншою. Андрій Вікторович не бачить доцільності рахувати актуальну суму боргу, адже ніхто такі цифри не питає.
Стеценко не знає достеменно, для чого зараз існує юридична особа футбольний клуб «Дніпро». Проте він розповів, що на чотирьох людей, що залишилися, він може знайти кошти навіть на пенсії. Мова не йде про платежі солідарності за вихованців клубу, а про гроші з оренди та борги перед самим «Дніпром».
«Для чого він існує? Я не знаю, для чого він існує. Команди зі сторони головного акціонера закрити клуб не надходило. Ось так і існуємо. Здаємо звіти до податкової інспекції. Існуємо як нормальна юридична особа. Виплачуємо якось зарплатню, знаходимо, десь там по засіках шкребемо. Якщо вам цікаво – десь в нас якісь борги позалишалися, з давніх-давен якісь копійки. Ось ми там на колінах ходимо, просимо… Нам іноді йдуть назустріч, дають. Це не продаж футболістів, чи якісь платежі солідарності… Десь якось перебиваємось з хлібу на квас», - повідомив гендиректор ФК «Дніпро».
За словами Андрія Вікторовича, були питання, за які відповідав особисто Ігор Коломойський. Це – трансфери гравців, їх зарплати, підйомні.
«Наприклад, приходить Жуліано. За нього треба платити 12 мільйонів євро. Я не міг підписати контракт на придбання Жуліано за 12 мільйонів євро, не узгодивши це питання із Коломойським. Інакше, він мені завжди любив казати: «Тоді будеш платити свої». За Жуліано заплатиш свої. Нафіга воно мені потрібно», - розповів Стеценко.
Тож генеральний директор наприкінці кожного року складав бюджет клубу на наступний рік й погоджував його із Коломойським. І вже в рамках цього бюджету Стеценко вирішував, які кошти на які господарські потреби витратити: на поїздки, збори, та інше. Та в цей бюджет не входили трансфери і зарплати.
«Мене завжди питали: «Скільки грошей Коломойський виділив на придбання гравців?» Я завжди відповідав: «Нуль. Буде гравець – будемо розмовляти». Я працював в межах бюджету на господарсько-технічні потреби, для того, щоб існував клуб. Щоб поле було пострижене, щоб форма була придбана, щоб команда змогла полетіти та гру, зупинитися у готелі, щоб її там нагодували, і так далі. Ось за це я відповідав. Затверджувати бюджет – Ігор Валерійович, усі трансфери теж потрібно було узгоджувати із ним. У тому числі і зарплати гравців…
Ви маєте зрозуміти просту річ: у футбольному клубі «Дніпро» Стеценко вирішував далеко не все. Найважливіші стратегічні, у тому числі й фінансові питання, я не вирішував. Я не міг підписати чи звільнити Рамоса, я не міг підписати чи звільнити Маркевича, я не міг запросити того чи іншого футболіста, або продати футболіста», - розповів Стеценко про розподіл обов’язків між ним і Коломойським.
За словами Стеценка, непорозуміння у нього виникали абсолютно з усіма тренерами. Найлегше ж йому було працювати із Євгеном Мефодійовичем Кучеревським. Складніше за усе ж було взаємодіяти з іноземним тренерським штабом Хуанде Рамоса. Проте ці понад 3 сезони при Рамосі Стеценко вважає вдалими для «Дніпра», тож сторони «терпіли» одна одну.
«Там зовсім інший менталітет. Вони не розуміють наші життєві традиції, ми не розуміємо їх життєві традиції. На цьому ґрунті я не скажу, що були конфлікти, та непорозуміння постійно були. У них західний менталітет. Це можна, це не можна. Тут закон, тут не закон, а у нас це все обходиться», - зазначив Стеценко.
Найбільше непорозумінь же виникало зі штабом Рамоса через трансферні питання. Оскільки в іспанців, за словами Андрія Вікторовича, були завищені вимоги. Стеценко вважає, що така ситуація була в усіх клубах в Україні.
«Трансферна політика завжди була каменем спотикання, однозначно. Бо тренер приходить і каже: «Купіть мені Мессі, купіть мені Роналду, купіть мені Мбаппе. Ви мені ставите завдання зайняти першу сходинку – ось мені потрібні Роналду, Мбаппе та Мессі, інакше я нічого не зроблю». Йому кажуть, що він не у «Серії А» грає, і не у «Прем’єр-Лізі», чи у «Ла Лізі» іспанській, а в Україні. Може, треба якось свої апетити стримати. І це завжди було приводом для непорозумінь, у тому числі й у нас. Із будь-якими тренерами, у тому числі і з Кучеревським.
Просто у випадку із Рамосом це набуло найбільш яскравих форм. Він приходив і казав: «Мені потрібні такі футболісти». І приносив перелік… Там були футболісти, які, як зараз модно казати, були недоступні для клубів рівня «Дніпра». Ну футболіст збірної Аргентини, який у стартові одинадцять гравців входить, як він може прийти у «Дніпро»? Ми звісно намагалися, якісь спроби робили, кудись дзвонили, з кимось розмовляли. Проте явно було чути, що з того боку телефону людина крутить пальцем біля скроні. А йому треба, я маю на увазі Рамоса. Треба – і усе… Ти його хочеш - ну на. Потім виявляється, що воно йому і не треба було», - зазначив Стеценко.
Він розповів, що Рамос приводив у команду «своїх» футболістів, оскільки у нього був карт-бланш від Коломойського. Наприклад, так прийшов той же Дерек Боатенг. Трансфери тих же гравців, кого пропонували Рамосу у «Дніпрі», він майже не затверджував. При цьому період роботи іспанця у команді з Дніпра Стеценко однозначно вважає позитивним. Це стосується і трансферної політики, й тренувального процесу, харчування, розпорядку дня. Адже навіть після відходу Рамоса дещо залишили і далі, за керівництва Мирона Маркевича.
Стеценко розказав, що був за те, аби Хуанде Рамос залишався у команді й далі, та розпочалася війна. Тож іспанець вирішив не продовжувати контракт.
«Наскільки я розумію, той же Ігор Валерійович якоюсь мірою може навіть образився на те, що відносини із Рамосом не вийшло продовжити. Ну й розпочалася катавасія з цими невиплатами, і так далі. У нас же перша людина, якій ми сталі винні і через яку все потім покотилося, як сніжник ком – був як раз Рамос. Разом зі своїм штабом.
Ви знаєте, що у мене із ним було багато непорозумінь, та очевидне не можна не приймати до уваги. При ньому команда зростала та дійшла до того, що зайняли друге місце та вийшли хай навіть у попередній раунд, та Ліги Чемпіонів. Більше такого у нас не було», - акцентував гендиректор ФК «Дніпро».
Запитали Стеценка й про історію з «викраденням Рамосом телефона Стеценка для дзвінка Коломойському» у 2012 році. Андрій Вікторович розповів, що крадіжки не було, проте пояснення звучало дивно.
«А чому ви вирішили, що він його вкрав? Там була своя історія, проте це зовсім не «вкрав». Одне я можу вам сказати точно, Рамос, отримавши у тимчасове своє розпорядження мій телефон, я не сумніваюся, не мав на меті знайти там телефон Коломойського. Оскільки він у нього і так був. А ось з якою метою він тимчасово отримав мій телефон – я досі не знаю.
Але ніхто нічого не крав. До мене у карман ніхто не залазив, до мене у сумку ніхто не залазив, у готельний номер до мене ніхто не вдирався, у сейф не залазив. Так просто вийшло. Що я на час втратив контроль над телефоном, а він на цей час, поки я втратив контроль, він отримав контроль. А потім я відновив контроль, а він його втратив. Так зрозуміло? Та не була на крадіжка однозначно», - розповів свою версію історії Стеценко.
Також Стеценко розповів, що те, що футболісти «Дніпра» не купували собі самі форму на фінал Ліги Європи 2014/15 у Варшаву. За його словами, мова може йти про додаткові футболки, які йшли на подарунки, чи про спіднє, а формою команда була забезпечена. Було питання й про те, що свого часу півзахисника Євгена Коноплянку не продали у «Ліверпуль». Гендиректор зазначив, що у перемовинах брав участь не він, а Андрій Русол, тож подробиць не знає. Проте, якби рішення було за ним, він би особисто відвіз вінгера у Ліверпуль за запропоновані десятки мільйонів фунтів стерлінгів. Самого ж Русола Стеценко не вважає видатним футболістом чи менеджером.
«При усій моїй повазі до Андрія, я не розумію, чому ті самі вболівальники стали за нього горою, а не за Рикуна, наприклад. Чи інших футболістів, які, з моєї точки зору зіграли абсолютно не меншу роль в успіхах чи діяльності команди. Але чомусь саме на цій людині загострили свою увагу фанатські маси. Я упирався, чесно скажу, я не розумів. Я пропонував… Я кажу: «Андрій, ось ти завершив кар’єру раніше, травма спини та інше. Давай, починай тренувати, йди в академію. Ми ж тебе не позбавляємо права на роботу. «Ні, я хочу керувати». Ну я кажу: «Хочеш керувати – тоді почекай».
У нас з Андрієм в цілому нормальні, робочі відносини. Не скажу, що ми цілуємось у ясна. Та мені не зрозумілі дві речі. Ось його звели до рангу незрозуміло якої величі. Вболівальники чогось сказали, що він – легенда українського футболу. Ви уявляєте, скільки тоді в Україні має бути легенд? Навіть не треба українського, дніпровського. Якщо Русол – легенда дніпровського футболу… Легенд же багато не буває. Ну там п’ять, може десять. Та таких футболістів, як Русол, їх десятки у «Дніпрі» було, може навіть і крутіше. Скажімо, Протасов, це легенда? Якщо Русол – легенда, то Протасов – мегалегенда. У моєму розумінні. Чи Гена Литовченко, чи той же Яровенко. Тепер зараз, що такого зробив Андрій Анатольович, що його вважають суперменеджером футбольним в Україні?» - задається питанням Стеценко.
На за питання, чого не вистачало «Дніпру» для здобуття чемпіонства, гендиректор ФК «Дніпро» відповів, що не вистачало розв'язання суддівського питання. Усього іншого вистачало: і фінансування, і якісних футболістів.
Андрій Вікторович розповів, що відчуття, що з клубом не все добре з’явилися в нього ще задовго до фіналу Ліги Європи. Проте Коломойський не розповідав про свої подальші наміри.
«В нас інвестор ніколи нікому нічого не розповідав. І нікому нічого не пояснював про те рішення, яке він сам для себе прийняв. Просто у певний момент часу, я вже не пам’ятаю, коли це було, я зрозумів, що ми йдемо на дно. Причому це було раніше, ніж Варшава. Може навіть набагато раніше, роки за 2 до того. Вже було зрозуміло. Я ж просто постійно працював з фінансами, бюджети складав, захищав їх у нього. Був час, коли відмов не було ні у чому, а потім потроху… Це ми не будемо робити, за це ми платити не будемо. І дійшло до того, що і зарплатню платити не будемо. А потім – підсумок ви знаєте», - зазначив Стеценко.
При цьому він не погодився із формулюванням, що Коломойський знищив «Дніпро». Стеценко припускає, що проблеми ФК «Дніпро» розпочалися паралельно із проблемами олігарха із «ПриватБанком». Та можливо, це була не єдина причина.
«Слово знищив – дуже тяжке слово, мені здається. Навіть я не знаю усіх передумов, усіх процесів, що відбувалися. Я відчув, що ситуація наколюється. І після того, я відчув, що нам все гірше і гірше ставало і прийшло до того, до чого прийшло. З яких причин – мені важко сказати, Коли Ігор Валерійович для себе, нікому про це не сказавши, вирішив припинити фінансування. Він не припинив його так, що раз – й обрубав. Починалося з дрібниць – потім це наростало, потім дійшло до контрактних обов’язків перед гравцями і тренерами…
Я не знаю, я можу тільки припускати. Та виходячи із часових проміжків, наскільки я розумію, в цей час були величезні проблеми із владою. Одна із причин, можливо, ця. Можливо, були якісь перемовини з іншими потенційними акціонерами, які не мали успіху, про це мені зовсім нічого невідомо. Причин може бути багато. Але казати про те, що він його знищив – я би так не сказав. Оскільки знищивши це – він тут же «вписався» за інше. Ось тут я не хочу лізти на чужу кухню, у мене є особиста думка з цього приводу, від коментарів про що я поки утримаюсь, я маю на увазі СК «Дніпро-1», - повідомив гендиректор ФК «Дніпро».
Що стосується спортивного клубу «Дніпро-1», то Андрій Вікторович розповів, що обрана модель зі ставкою на молодь і спробою заробляти на продажі гравців не виправдалася. До того ж перед СК постійно ставили «високі» задачі, які не можна було виконати молодими гравцями. На думку Стеценка, бізнес на футболі в Україні побудувати не можна.
«Клуб не може існувати з фінансової точки зору тільки за рахунок продажу гравців. Ніколи такого не було… Футбольний клуб «Дніпро» помер через одну причину, СК «Дніпро-1» помер зовсім через іншу причину… Про «Дніпро» я вам розповів, у всіх кольорах, за СК «Дніпро-1» говорити поки не хочу. Це не мої секрети», - додав гендиректор.
Також Стеценко сказав, що жалкує про долю «Дніпра». Він відчуває певну відповідальність за це, проте знов зазначив, що основні рішення приймав саме Коломойський.
«Звісно, жалкую. Я віддав клубу понад 20 років. Кращих років, я вважаю, свого життя. Звісно, жалкую… Відповідальність, у будь-якому випадку, я, звісно, відчуваю. Раз клуб, якоюсь мірою, я б так сказав, під моїм керівництвом, спочив у бозі, я в цьому теж винний, це однозначно. Але якщо детально вникати у всі нюанси... Ігор Валерійович не захотів Коноплянку продавати – ось він його і не продав. Коноплянка через деякий час пішов вільним агентом. З якої причини це було зроблено – я не знаю. Мені про це ніхто не доповідав. Я маю на увазі, що не продали Коноплянку за запропоновану «Ліверпулем» суму – і після цього Коноплянка пішов задарма. Чому так вийшло – мені про це ніхто не говорив. Для мене це не зрозуміло. Якщо ви запитаєте, а чому не продали футболістів, коли клуб йшов на дно, а вони всі пішли вільними агентами? Не знаю», - прокоментував Стеценко.
Андрій Вікторович хоче вірити, що клуб зможе відродитися, проте сподіватися на це не варто. У тому числі – через великий борг.
«Звісно, усяке буває. Та сподіватися на те, що хтось завтра прийде й скаже: «Я хочу відродити колишню славу «Дніпра», виплатити всі ці борги», я б не будував такого роду ілюзій.
Я на це хочу сподіватися. Як то кажуть, надія поминає останньою. Я ж кажу, що якщо хтось прийде, чи якось там зірки зміняться, усі шанси на це є. Тільки футбол в Україні, як і в усьому світі, залежить від одного. Гроші. Немає грошей – немає футболу», - завершив Стеценко.
Повну версію зустрічі зі Стеценком, яка тривала понад півтори години, можна подивитися на YouTube-каналі Асоціації спортивних журналістів Дніпропетровської області. Інформатор же готує для вас матеріали із зустрічей з Русланом Ротанем та Ярославою Магучіх.
Раніше ми також писали, що спортсменку з Дніпра Ярославу Магучіх можуть визнати найкращою легкоатлеткою світу. Окрім того, на 92-му році життя помер дніпровський гонщик Леонід Литвинчук. Розповідали ми й про те, що баскетбольний «Дніпро» завершив виступ у єврокубку.
Фото з фінального матчу Ліги Європи 2014/2015 - ФК "Дніпро"