“Мені часто хочеться повернутися в минуле”: як живе дружина тренера із Дніпра Михайла Кореновського, якого вбила російська ракета

14 січня ворожа ракета влучила у багатоповерхівку на Перемозі у Дніпрі. Сотні зруйнованих доль, 44 обірваних життів. Серед загиблих - і тренер з боксу Михайло Кореновський. 

Дружина Михайла Ольга Кореновська розповіла їхню історію кохання та як вона живе зараз. Про це пише Інформатор з посиланням на публікацію КУСТ. 

Ольга закохалася в Михайла ще в шкільні роки в Одесі. Він був неймовірно гарним хлопцем з блакитними очима. Займався боксом та відрізнявся від інших парубків сміливістю та добротою. Тоді пів школи були закохані в Михайла. Пані Ольга молодша на декілька років від нього. 

“Щодня, щоб вийти зі школи, Міша проходив повз мій клас. Я дивилась на нього і розуміла, що дуже мені подобається. Однак, я була скромною дівчинкою, а тому соромилась говорити про почуття”, – говорить Ольга.

Після школи дороги майбутньої пари розійшлись, та кожен йшов своєю дорогою. Ольга почала здобувати свою першу освіту, а Михайло поїхав у Дніпро вступати в фізкультурний інститут. Через декілька років пара несподівана зустрілась. Це сталось на випускному брата жінки, який навчався в одному класі з молодшим братом Михайла. 

“Так, ми й зустрілись. В той вечір, він взяв мене на руки й сказав: “З цих рук я тебе ніколи не відпущу”, — поділилась жінка. 

Та між ними були десятки кілометрів: Ольга жила в Одесі, а Михайло — у Дніпрі. Тоді пара часто зідзвонювалась та декілька разів приїжджали одне до одного. Але згодом зрозуміли, що розвитку у таких стосунків не буде. Тож Михайло наважився зробити Ользі пропозицію і запропонував переїзд, на що жінка відповіла: “Так!”.

“4 вересня 2008 року ми вирішили одружитися. В один день подали заяву, купили обручки, замовили торт. Через півтора місяця зіграли весілля в Одесі. Це був один із найкращих днів у моєму житті. Гості були із Дніпра, із Запоріжжя, із Кривбасу”, — згадує Ольга. 

За цей час у подружжя народилось двоє дітей: Маргарита, якій зараз 14, та Маруся, якій 6 років. Пара безмежно кохала одне одного та кожні вихідні проводили разом всією родиною. 

“Їхали до улюблених ресторанів, до друзів в гості чи в парк. Інколи вирішували залишитися вдома й просто насолоджувалися присутністю одне одного. Нам не важливо було, що й де робити – головне разом!”, — наголошує Ольга. 

Трагедія на Перемозі 

Щасливу історію кохання зруйнувала російська ракета. Того дня, 14 січня, о 14:00 Ольга та діти вийшли на бульвар Слави на прогулянку. Чоловік повернувся після змагань додому. Він вирішив пообідати та відпочити. Ольга не випускала з рук телефон, бо чекала на дзвінок чоловіка.

“Льосик (так Міша мене називав), я вже відпочив, ви де?” – я думала, що він подзвонить і скаже щось таке”, — каже жінка. 

Але замість цього Ольга почала отримувати повідомлення про те, що наближається ракета. 40 секунд… У ті миті жінка думала, що в середині Бульвару Слави їй з дітьми безпечно, тому що немає ніякої інфраструктури поблизу. 30 секунд… Серце Ольги почало битися по-іншому, відчувала вже, що станеться щось погане… 20 секунд…

"Я подумала що моя місія як мами – вберегти, зберегти та відволікти, щоб вони не злякалися. Я їх обняла, і в цей момент ми почули глухий звук, одразу після нього піднявся клуб чорного диму. Я почала дзвонити чоловікові, він не брав телефон. Я чекала від нього дзвінка, що він зараз подзвонить і скаже: “Оль, все добре, ви як?”. Ми побігли до укриття. В голові я перебирала, куди могло прилетіти. Школа? Дитячий садочок? Від людей навколо почула, що влучило в мій дім”, — розповідає тренерка. 

Тоді Ольга зрозуміла, що трапилось щось страшне, але не хотіла цей страх показувати своїм донечкам. 

“Цього дня приїхали друзі з Кривого Рогу, щоб шукати Мішу. Знайшли 15 січня. Я пам'ятаю цю істерику… Я майже непритомніла, мене водили по якихось наметах, щось треба було заповнювати…”, — пригадує пані Ольга. 

Перші тижні після трагедії 

Перші тижні після трагедії Ольга з доньками жили в гостях у друзів. Після — з’їхали на орендовану квартиру. Жінка розуміла, що зараз на її плечі лягла відповідальність за всю родину, тому через 2 тижні вона повернулась до тренувань. Головною мотивацією тренерки продовжувати жити стали дві донечки. Відволікала та приносила радість й робота. 

“Я не мала бажання залити горе алкоголем або почати курити. Жодної дурної думки. Навпаки - я стала більш зібраною, самостійною. Діти тепер повністю на мені, всі рішення на мені. Було важко, я намагаюся плакати тоді, коли цього не бачили дівчатка, зачинившись у ванній. Не було й тижня, коли я б сиділа вдома та ридала. Я почала швидко приймати рішення, здавалося, що серцем. Ніби Міша підтримував та спрямовував мене. Тому я знайшла няню для своєї молодшої дитини. Також записала дівчаток на додаткові позашкільні заняття: плавання, англійську, бокс”, — розповідає жінка. 

Пані Ольга намагається зробити все, щоб її діти не почували себе самотніми, тому багато часу проводить разом з ними. Щовечора вони гуляють набережною, дивляться фільми, а на вихідних їздять в планетарій, аквапарк чи кіно. 

“Особисто я відчуваю себе краще. Але поки не плакала максимум тиждень. Мені часто хочеться повернутися у минуле. Тому роздивляюсь фото, відео з Михайлом.  Щодня у побутових речах, перехожих людях я бачу свого коханого. Бачу чоловіка з дитиною: він просто підійшов зав’язати дитині шнурок… І я згадую, яким гарним татом був Міша. В його вихованцях, або просто спортсменах я ніби впізнаю його. В новій квартирі стоять наші спільні фото, любов до Міші та пам'ять про нього, залишиться в наших серцях назавжди…”. — розповіла жінка. 

Нагадаємо, що у Дніпрі відбувся благодійний турнір на честь загиблого від російської ракети тренера з боксу Михайла Кореновського. Писали ми й про те, що митець із Харкова виготовив скульптуру, присвячену трагедії на Перемозі у Дніпрі. Також читайте, що у Дніпрі боксери влаштували спаринги на честь Михайла Кореновського, який загинув внаслідок вибуху російської ракети.