Справа Юлії Кошової, яку французький суд відмовився екстрадувати до України, «розвалилася»: у Дніпрі скасували підозру українці
Історія з хепі-ендом. Суд у Дніпрі скасував повідомлення про підозру Юлії Кошовій. Українку звинувачували у шахрайстві на суму близько 20 тисяч доларів США, її затримували на запит українських правоохоронних органів у Франції, де жінка з дітьми проживає понад 10 років. Та справа «розвалювалася на ходу». Спочатку французький суд відмовився екстрадувати Юлію до України, після того вже в нас їй скасували запобіжний захід, тепер же колегія суддів скасувала повідомлення про підозру. Та це ще далеко не кінець перипетій навколо цього випадку.
Інформатор побував на засіданні Дніпровського апеляційного суду, де у середу, 27 травня, розглядали відповідну справу №201/3820/26. Також ми поспілкувалися зі сторонами обвинувачення та захисту, взяли коментар й у самої Юлії. Тож далі спробуємо розкласти усе по місцях.
Про що справа?
Юлія Кошова понад десятиліття живе й працює у Франції, сама виховує двох дітей. Жінку затримали у цій європейській країні на підставі міжнародного розшуку, у який її подали українські правоохоронці. Адже у 2024 році в Україні розпочали розслідування за фактом шахрайства, а у лютому 2025 року суд у Дніпрі заочно обрав кошовій запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Це й стало підставою для оголошення жінки в міжнародний розшук.
Сама ж справа стосується вже далекого 2019 року. За даними слідства, Юлію підозрювали у тому, ніби вона разом зі спільником у Дніпрі заволоділа за сприяння у працевлаштуванні у Франції 20 тисячами доларів США від двох людей. До речі, про «спільника». Друга ключова особа у цій справі, Микола Ушаков, свою провину у шахрайстві визнав та отримав вирок. Багато в чому саме «завдяки» його плутаним показам Юлію й «притягнули» до справи, вручили підозру та оголошували у міжнародний розшук.
Та про існування кримінального провадження, в якому вона проходила як підозрювана, Юлія дізналася лише після того, як її затримала французька поліція. Через добу Кошову звільнили, враховуючи факт того, що вона самостійно виховує 2 дітей, а також наявність доказів того, що на момент інкримінованого злочину у 2019 році вона перебувала у Франції й фізично не могла знаходитись у Дніпрі й отримувати від когось кошти. За даними сторони захисту українки, це підтверджують й дані Державної прикордонної служби, за якими жінка у зазначений період скоєння злочину перебувала за межами країни й не заїздила до України. За словами Юлії, за останні 10 років вона перебувала в Україні лише 4 дні, не в момент скоєння злочину, який їй інкримінують, а також ні разу не була у Дніпрі.
Апеляційний суд Екс-ан-Прованса постановив провести додаткову перевірку та запросив у української сторони інформацію щодо дотримання права на справедливий суд, гарантій захисту та безпеки Кошової у разі її екстрадиції. Згодом Слідча палата у Франції розглянула запит України на екстрадицію Юлії та винесла негативний висновок щодо видачі особи Україні. Як пояснював партнер ARIO Євген Грушовець, французький суд оцінював не лише формальні гарантії з боку України, а й реальну можливість забезпечити доступ до справедливого суду.
Адвокати ж жінки з команди ARIO ініціювали відкриття кримінального провадження щодо можливого притягнення завідомо невинної особи до кримінальної відповідальності. Ці відомості у січні 2026 року внесли до Єдиного реєстру досудових розслідувань Державним бюро розслідувань. Йдеться, зокрема, про перевірку можливого штучного створення доказів або фальсифікації обвинувачення. Розгляд цієї справи ще триває.
Рішення суду та позиція захисту Юлії
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні скарги сторони захисту Юлії Кошової щодо скасування їй повідомлення про підозру. Як ми писали вище, 27 травня апеляційну скаргу розглянули у Дніпровському апеляційному суді. Засідання тривало трохи більше, ніж пів години. Судді Алла Олексіївна Пістун, Олексій Юлійович Іванченко та Віталій Валентинович Руденко заслухали захисників Юлії та прокурора, який представляв сторону обвинувачення, сама жінка долучилася до засідання по відеозв’язку.
Серед інших питань було й те, що в матеріалах справи відсутні банківські перекази, розписки чи інші фінансові підтвердження того, що Юлія отримувала гроші. Договір же, на який посилалося слідство, не передбачає послуг із працевлаштування у Франції та передбачає безготівкові розрахунки у гривнях, що не збігається з тим, що жінка начебто отримувала кошти саме готівкою. Були й питання й до процедури впізнання, оскільки, за словами адвокатів, потерпілі нібито впізнали Юлію Кошову на фотографії, де була зображена інша жінка.
Сама ж Юлія в ході засідання підтвердила, що ніколи не бувала у Дніпрі. Також вона зазначила, що не ризикувала б шахрайством заради 20 тисяч доларів, оскільки сама виховує двох дітей, а на рік законно заробляє значно більшу суму. Ще Юлія розповіла, що її адвокати подали клопотання, аби її допитали у цій справі, ще пів року тому, у грудні 2025 року, проте слідство й досі цього не зробило.
Колегія суддів запитала у прокурора, чому Юлію досі не допитали, якщо вона навіть сама клопотала про це, а також чи перевіряла сторона обвинувачення інформацію про те, що жінка не знаходилася в Україні в момент скоєння шахрайства у Дніпрі. Прокурор зазначив, що системи Державної прикордонної служби могли дати збій, а жінка могла потрапити в Україну та виїхати з країни незаконно, поза пунктами пропуску, або ж за іншими документами, чи могла змінити зовнішність. Юлія на це зауважила, що було б з її боку дивно заїжджати в країну не під своїм ім'ям, а скоювати шахрайство під своїм.
Також судді запитали у прокурора, чи перевіряло обвинувачення дані про ймовірний перетин кордону не в українських прикордонників, а в їхніх європейських колег. Питання стосувалися й того, чи перевіряли дані про те, що Юлія у вказані дати у 2019 році знаходилася у лікарні із сином у Франції, її фото, чеки виписки та інші документи. Та як виявилося, українські правоохоронці за 2 роки цю інформацію так і не перевірили. За словами прокуратора, ймовірну причетність до злочину мали б підтвердити інші докази, а ось факт раптового "телепортування" жінки з Франції у Дніпро у суді пояснити не змогли.
Після наради колегія суддів Дніпровського апеляційного суду постановила задовольнити апеляцію захисників Юлії Кошової та скасувати повідомлення їй про підозру. Повний текст рішення суду мають опублікувати 29 травня.
Євген Грушовець, адвокат та партнер Ario Law Firm, який захищав інтереси Юлії у суді, розповів Інформатору, що процедура оскарження повідомлення про підозру в Україні досить тяжка. Тож він та його колега, Владислав Грищенко, молодший партнер адвокатського об’єднання Ario, вдячні за справедливе, на їхню думку, рішення.
«Адвокати ідуть в суд за законами, за процедурами, а українці ідуть в суд за справедливістю. Їх не цікавлять процедури, порядки, норми і кодекси. Всі українці йдуть в суд за справедливістю, й не тільки Кошова. Що мені приємно, що апеляційний суд Дніпропетровської області вже двічі виніс дійсно принципові рішення, по яким можна говорити, що в цьому суді можуть знайти справедливість.
В справі Юлії Кошової, де, очевидно, є не те, що порушення, а кричущі фальсифікації, апеляційний суд Дніпропетровської області двічі ставив крапку. Зараз суд чітко поставив питання прокурору, що є очевидна необгрунтованість підозри. Можливо, злочин був, але точно – це була не Кошова. Тому насправді після таких рішень ти розумієш, що дуже добре, що є такі суди, які готові приймати такі рішення», – розповів адвокат Євген Грушовець.
Він вважає, що є всі ознаки того, що справа щодо саме Юлії могла бути сфальсифікована. Основне питання – навіщо? Відповіді на нього поки немає.
На думку Євгена, суд першої інстанції підійшов до справи формально й не виконав функцію «фільтра», а «відкрив двері для нових фальсифікацій». Апеляційний суд же, на думку адвоката, підійшов до справи виважено, аргументовано вивчив всі докази й зупинив «свавілля».
«Для Юлії це означає, що суд підтвердив, що вона і по факту, й вже юридично, не має відношення до злочину. По-друге, з неї знялися будь-які обмеження, які були в неї пів року, з моменту, коли оголосили цю підозру. Тобто вона зараз може вільно пересуватись по світу, вона матиме рішення, що вона цей злочин не вчиняла, й надалі Юлія точно матиме право на компенсацію від держави України. А ті люди, які допустили ці зловживання, вони повинні дійсно понести повну юридичну і матеріальну відповідальність», – додав адвокат.
Також, за словами Євгена, Юлія подала заяву про злочин, що відносно неї сфальсифікували справу. Юлію не хотіли визнавати потерпілою у цій справі, проте 27 травня захист жінки успішно оскаржив цю постанову – Центральний районний суд міста Дніпра визнав її потерпілою. Тож судова тяганина ще продовжиться, та тепер сторони судового процесу поміняються місцями.
Позиція обвинувачення
Інформатор поспілкувався після засідання суду і з прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра Сергієм Бурчаком. Він вважає, що зібраних на той момент доказів було достатньо для вручення підозри Юлії Кошовій у даній справі. Також, за його словами, прокуратура тоді не володіла інформацією, що Юлія мешкала за кордоном, а також не були відомі дані про те, що жінка не перебувала в Україні в час скоєння злочину.
«Винесення повідомлення про підозру здійснювалося заочно, оскільки місце її знаходження було не встановлено. Орган досудового розслідування та прокуратура на момент повідомлення про підозру не мали інформації щодо її перетину кордону чи не перебування на території держави. Вже після безпосередньо повідомлення про підозру були встановлені вказані факти.
Наразі апеляційним судом прийняте рішення про скасування повідомлення про підозру. Досудове розслідування буде продовжено та буде прийняте відповідне процесуальне рішення в межах діючого законодавства», – розповів Сергій Бурчак.
Юлія Кошова
Ввечері 27 травня, вже після двох судових засідань у Дніпрі, до яких Юлія Кошова долучалася віддалено, Інформатор поспілкувався із жінкою. Вона розповіла, що затримання у Франції й судова тяганина, яка затягнулася, стали шоком як для неї, так і для двох її дітей. Особливо емоційно вона згадує моменти, як її в кайданках перевозили між поліцейськими дільницями, як злочинницю. Наприклад, в Екс-ан-Провансі в той час проходив ярмарок й доїхати прямо до суду у конвою не було можливості, тож українку у кайданках повели через натовп пішки.
«Це сором і ганьба, яку я навіть не можу вам передати. У приміщенні суду я побачила свою доньку заплакану. Мене доставили. Коли ти до будівлі суду прибуваєш, у тебе камери попереднього утримання. Ви не уявляєте собі цю картину. Ви знаєте, це як у фільмі жахів. У тебе довжелезний коридор, посередині лампочки за метр чи два метри одна від одної. І все інше – металеві клітини розміром метр на метр, у яких привозять для обрання запобіжних заходів, для звинувачення, всю місцеву "тусовку"», – згадала жінка.
Спілкуватися з французькими правоохоронцями доводилося через перекладача, оскільки знання мови у жінки ще не було бездоганним. Спочатку українка думала, що це була якась технічна помилка, або ж збіг її особистих даних з кимось іншим. Та з часом виникало все більше питань та суперечностей в матеріалах. Саме через це, а також з безпекових міркувань, Франція не екстрадувала її в Україну. Хоча, за словами Юлії, Офіс Генерального прокурора запевняв у безпеці українських міст під час війни.
Юлія розповіла, що зовсім не була готова до такого розвитку подій, оскільки утримувала своїх двох дітей. Наступного дня після затримання Юлію відпустили, оскільки у Франції перевірили телефон жінки й побачили фото, відео та банківські виписки, які підтверджували, що у 2019 році у вказані дати вона перебувала у Франції, тож ніяк не могла перебувати у Дніпрі та займатися шахрайством, що їй інкримінували українські правоохоронці. Тож французька сторона спочатку направила в Україну запит на додаткову документацію по справі, а коли інформація все одно не сходилася – жінку відмовилися висилати в Україну, а місцевий прокурор навіть не став подавати апеляцію на це рішення суду.
За словами Юлії, уся ця ситуація негативно вплинула на її здоров’я. Їй довелося звертатися до психолога та психіатра, розпочалися проблеми зі сном та зором, вона жила у постійному стресі, різко реагувала на будь-які гучні звуки, сирени.
Зараз українка вважає, що це була не помилка українських правоохоронців, а навмисно сфабрикована проти неї справа. Проте яка мета цього – вона не знає. Юлія поділилася з нами першими емоціями після засідання суду 27 травня, коли з неї зняли підозру.
«Я 2 години просто проридала, бо ти пів року живеш, як стиснута пружина. Тому що ти не знаєш, що на тебе чекає. І ти розумієш, що якщо за цим стоїть замовник, то навіть із кожним із рішень, які можливі, замовник же не зникне. І твоє життя, і твоя безпека, все одно залишається під питанням.
Я просто коли почула рішення, коли вимкнулася, я, ви знаєте, напевно, вперше в житті повірила в те, що я можу знову почати жити як нормальна, чесна людина. Я не просто не можу робити подібних дій, не тому, що я вмію заробляти гроші, а тому, що мене так навчили мої батьки. Тому що мені моя мама завжди говорила, що спаплюжити своє ім'я можна за 2 хвилини, а відмивати треба все життя. Тому я живу, у мене філософія – це чесність і порядність. Я прямолінійна, я різка, але я завжди говорю правду і поступаю чесно.
Ні, ти живеш абсолютно впевнено, що ти живеш чесно і тобі ніколи не прилетить. І для мене все це було шоком. Я пів року жила стиснувшись. Я не можу сказати, що я і зараз прямо розслабилася, тому що комусь це було треба. Але сьогоднішнє рішення, я вам чесно скажу, я сиділа, у мене трусилися руки. Я дуже вдячна команді своїх юристів, це найсильніша команда. Вони боролися за мене. І для людей це було питання честі», – додала Юлія.
Юлія також розповіла, чого вона чекає далі у цій справі. Українка вважає, що якщо в її справі були сфальсифіковані докази, то винні мають понести покарання.
«Якщо подібні речі пропускати, залишати, то в України залишається механізм законний щодо повернення своїх громадян просто тому, що хтось комусь не догодить. Ця схема робоча, і вони почнуть це робити. Вишуковувати з усіх країн планети Земля тих, кого замовили. Та суд сьогодні показав, що "ні, хлопці, ця схема не працює". Тому що є суди, які можуть поставити чесну крапку в цьому у всьому, розумієте? Тому це не тільки моя перемога, це ще перемога сотні тисяч українців, які зараз перебувають за межами України і за якими неможливо буде на конвеєрі ставити подібну схему повернення і помсти, як це сталося зі мною.
І далі буде розслідування, що дані були сфальсифіковані. Я вважаю, що люди мають понести відповідальність і не обіймати посади, тому що вони не відповідають завданням держави, які покладені на них. Охороняти порядок, шукати злочинців.
Я просто вважаю, що зло повинне бути покаране, тому що це зло. Це джерело зла для нормальних, звичайних, простих людей, які не мають ресурсу іноді наймати добрих адвокатів, шукати допомоги у друзів. Бо мені в житті пощастило, а в інших людей, можливо, не буде цієї можливості. І треба мінімізувати ось цю внутрішню ворожнечу і підлість українця проти українця. Нам що, нема з ким воювати, якщо ми починаємо цькувати і зжирати один одного? То про яку перемогу ми говоримо, якщо ми один у одному бачимо ворогів», – поділилася своїми думками про подальші події з Інформатором Юлія Кошова.
Що у підсумку?
Виходячи з почутого нами на суді, а також від сторін захисту, державного обвинувачення та від самої Юлії, хочеться поставити собі питання, які, напевно, могли виникнути і в головах суддів, й у головах наших читачів. Невже під час війни, коли корупціонери крадуть гроші мільйонами та мільярдами, в української правоохоронної системи є стільки вільного часу, аби доводити до суду та міжнародного розшуку справу, в якій стільки суперечностей та “сірих” зон, що вона “розвалюється” у будь-якому адекватному та незаангажованому суді? Коли міжнародні суди відмовляються екстрадувати до України наших же громадян, сумніваючись у законності ходу розслідування...
Якщо ж такий підхід є загальноприйнятим, то на місці Юлії може опинитися будь-хто з українців. Не будемо стверджувати, що справу навмисне фальсифікували у чиїхось інтересах, нехай це доводить чи спростовує суд. Та хочеться вірити в незалежність як судової, так і правоохоронної систем в нашій країні. Адже нікому не хочеться зіштовхуватися зі свавіллям та порушеннями у цих сферах.
Це історія не лише про Юлію Кошову. Це історія про те, що на її місці може опинитися будь-хто: через неякісну перевірку фактів, формальний підхід до доказів, небажання системи виправляти помилки, або за чиєюсь волею. Але навіть у такій ситуації треба боротися за справедливість. Законний шлях може бути довгим, дорогим і виснажливим, але він залишається єдиним правильним. Рішення апеляції демонструє: не домовленості, не можливість «порішати», а документи, докази й послідовна правова позиція в результаті перемагають.
Раніше ми писали, що у Дніпрі прокуратура через суд повернула громаді історичну будівлю ХІХ століття. Окрім того, суд вирішив долю експрокурора з Дніпропетровської області. Розповідали ми й про те, що 43-річний чоловік з Дніпра ґвалтував 14-річну доньку своєї співмешканки, суд розглянув апеляцію по справі.
Фото: Тарас Іванов
