"Боляче було дивитись на їхні переломи": лікар з Дніпропетровської області розповів про рятування поранених бійців та біженців
Медичний директор Олександр Громов з Дніпропетровської області розказав, як рятував поранених
Українські медики щодня рятують людей, не жаліючи власних сил. Під час війни до кожної травми додається своя трагічна історія.
У відділенні медичного директора Олександра Громова з Дніпропетровської області за п'ять місяців звучало дуже багато важких розповідей. У цій лікарні маленького міста команда, що стояла пліч-о-пліч, здіймала на ноги найскладніших поранених. Про це повідомляє Інформатор з посиланням на публікацію МОЗ.
"Так багато ми ще не оперували. Мешканці міста, переселенці, поранені – приймали всіх. Удосконалювали оперативні методи лікування вогнепальних травм, впроваджували нові методи фіксації переломів, пропускали крізь себе біль та історії своїх пацієнтів. Наша лікарня націлена на надання медичної допомоги за надзвичайних ситуацій та готова до масового прийому пацієнтів. Вона дуже потужна із травматології. Понад 135 ліжок, 15 травматологів, чотири нейрохірурги, цілодобовий травмпункт. Від перших днів війни ми розуміли, що потрібно готуватися: подбати про забезпечення, вдосконалити знання про військову травму. Адже 80% бойових поранень – це травматологія. Я розумів, що перш за все нам потрібні апарати зовнішньої фіксації. Тих, що були для мирного часу, не вистачило б. Телефонував друзям із різних міст, країн, домовлявся, знаходив контакти. І нам вислали ці апарати з Чехії. З ними ми могли надавати допомогу великій кількості поранених. Це було полегшення", – каже Олександр Громов.
Медики вивчали нові способи фіксації та лікування військових поранень. Коли почали бомбити Маріуполь, до лікарні привозили біженців.
"Боляче було дивитись на їхні переломи: в гіпсах і без, на руках і на ногах. При цьому вони були запущені, запалені, відкриті. Ми все мили, обробляли, оперували. Або – зашиваєш пораненого, а він плаче. Розказує, як на його очах трьох друзів убили. Зашиваєш – і все це крізь себе пропускаєш. Кажуть, що медики черстві, але такі моменти морально дуже важкі. Бо це – наші люди, наші діти. Якось привезли 23-річного хлопця з-під Авдіївки. Його розстріляли впритул із автомата. Тяжке вогнепальне поранення стегна з дефектом кістки. Кілька днів його перев’язували, а потім – на операцію. Якраз привезли чеські фіксатори, ми їх встановили. Дуже складний був випадок, довго оперували. Видихнули тільки коли зняли рукавички. Та врешті – кістка зрослася, вже проходить реабілітацію. Пишаюся, що зробили все можливе для цього. Хочу подякувати медичному колективу своєї лікарні, починаючи з головного лікаря, який практично жив на роботі, – і до молодшого персоналу, з якими ми пліч-о-пліч надавали допомогу, робили операції та виходжували хворих. Волонтерам та всім небайдужим, хто долучився до забезпечення лікарні необхідними препаратами, витратними матеріалами, обладнанням тощо. А також – своїй сім’ї, дружині за підтримку у складні моменти. Наша лікарня, як і наша країна, – злагоджений механізм, де кожен – на своєму місці. Кожен докладає всіх зусиль для нашої перемоги», – ділиться доктор.
Нагадаємо, раніше ми писали, як нацгвардійці рятували мати та доньку з Маріуполя, що постраждали під час ракетного удару по Дніпру. Також читайте, що у лікарні Мечнікова врятували брата Мустафи Найєма, який був поранений на фронті. Чоловік втратив око.
