В Дніпрі поховали ізраїльського добровольця батальйону “Свобода”, якого розстріляли “вагнерівці”
Олександр Дубовик народився в Дніпрі. Перед війною кілька років він проживав у Ізраїлі разом з дружиною та двома дітьми. Коли почалася війна, повернувся додому та встав на борону країни. Друзі пригадують – Партизан ніколи не боявся найризикованіших операцій. Але загинув він від автоматної черги в спину. “Вагнерівець” спочатку відібрав його зброю, а після емоційної розмови розстріляв Олександра.
Це сталося 23 грудня 2022 року. Але тіло Захисника тільки нещодавна вдалося повернути. Історію Олександра Дубовик розповіла журналістка видання “Новинарня” Наталія Позняк, повідомляє Інформатор.
Чоловікові було 34 роки. Він мав подвійне громадянство, але не скористався можливістю залишитись у безпеці. Після антивоєнного мітингу в Тель-Авіві Олександр повідомив дружині повернутись на воюючу Батьківщину і встати на її захист. Жінка була категорично проти і в будь-який спосіб намагалася переконати Олександра залишитись. погрожувала навіть розлученням, але чоловік був непохитним у своєму рішенні. Перед від’їздом він сказав їй, що не зможе дивитись збоку, як вбивають дітей та старих.
“Якщо я не поїду – як я дивитимуся потім в очі своїм дітям?”, – цитує чоловіка Олена Дубовик виданню “Новинарня”.
В березні 2022 року Олександр перетнув державний кордон у складі інтернаціонального легіону ЗСУ і потрапив до Міжнародного центру миротворчості та безпеки на Яворівському полігоні. Але після ракетних ударів керівництво вирішило не долучати іноземців до бойових завдань. Тоді Партизан (позивний Олександра) разом зі своїм другом Аскольдом Смогоржевським (позивний “Бургер”) вирішили шукати інші підрозділи. І знайшли. Чоловіки стали бійцями батальйону “Свобода” 4-ї бригади оперативного призначення НГУ “Рубіж” на початку квітня. Вони були на Бориспольському напрямку, а далі – Сєвєродонецьк і Зайцево.
Побратими розповідають, що Олександр ніколи не відмовлявся від найризикованіших операцій. В серпні минулого року під шквальним вогнем в районі Зайцевого записав відеоповідомлення дружині “Я не знаю, чи ми виберемося звідси. Але я хочу, щоб ти знала: я ні про що не шкодую”. Бійці вистояли і повернулися, а звернення так і залишилось в телефоні. За словами побратима, Партизан часто казав про те, що не шкодує ні про що. І про те, що ніколи не потрапить до полону, це гірше, ніж смерть.
На жаль, доля не була такою ласкавою до Олександра під Бахмутом. Неподалік від селища Озарянівка він пішов на свій останній штурм. Момент його загибелі випадково потрапив на камеру дрона аеророзвідки. Видання повідомляє, що боєць був поранений. До нього підійшов військовий рф у формі ПВК “Вагнер” і забрав зброю. Між чоловіками виникла емоційна розмові. А після цього “вагнерівець” зайшов за спину Партизана і дав автоматну чергу. Тоді з бою не повернулося десять хлопців.
Тривалий час те місце перебувало під контролем росіян. Олександр Дубовик став першим з групи, тіло якого вдалося повернути. Ще одне тіло бійця відправили на ДНК-експертизу. Оскільки решту тіл винести не змогли, вони досі вважаються зниклими безвісти.
Олександра поховали на Алеї Слави Краснопільського кладовища. В нього залишилась дружина, 9-річний син та дворічна донька.
“Він був вражаючою людиною. Іронічний, часом колючий, але відкритий і прямолінійний. У нього було загострене почуття справедливості. Він був євреєм, носив на руці зірку Давида, учив правильно вимовляти «Шалом, Ісраєль». При цьому казав, що воює за Україну, а ще більше - за світ свободи проти рабства. Так воно і було”, – згадують Партизана побратими.
Інформатор висловлює співчуття рідним Олександра та вшановує пам'ять всіх Захисників України, які повернулись на щиті.
Раніше ми повідомляли про те, що у Дніпрі пропонують встановити меморіальну плиту на честь загиблого на війні Максима Семенова. Також читайте про засновану премію на честь вчителя Дніпровського ліцею інформаційних технологій, який загинув на фронті. Повідомляли і про те, що в лікарні Дніпра померда 16-річна дівчина, яка була тяжко поранена під час ворожого обстрілу.
