І дуже рідко можна зустріти усміхнених перехожих. Особливо після подій 2 квітня, коли росіяни атакували дитячий садок, коледж та підприємство. Про це повідомляє Інформатор.
Але, все ж таки життя продовжується. На Набережну Перемоги, а також у сквер “Прибережний”, подихати свіжим повітрям вийшли сотні людей. Хтось просто прогулюється, хтось займається спортом, хтось читає, а хтось вчиться чомусь новому.
Все це спеціально для наших читачів зафільмував оператор Денис Чубченко. Пропонуємо вам переглянути чудові фото та відволіктись від сумних реалій. Бажаємо вам приємного перегляду.
У Дніпрі буквально за декілька днів розцвіли різноманітні дерева та квітиТак, мешканці міста можуть насолодитись красою магнолій, сакур та весняних першоцвітівОднак, війна накладає на людей свій відбитокІ дуже рідко можна зустріти усміхнених перехожихВесна не знає, що іде війна,Вона летить, квітує і співає.Вона красива, трепетна, ясна,І все навколо радісно буяє.Ось на окопах квіти зацвіли,Каштан свічками раптом загорівся.І пташечки мовчати не змогли,Хоч і снаряд десь поруч причаївся.А там, де ще недавно йшли бої,Цвітуть тюльпани і волошки сині.Як стихне бій — співають солов’ї,Й кує зозуля в дуба на вершині.Весна летить чарівна, запашна,Тривожить серце, душу зігріває.Весна не знає, що іде війна,Вона квітує, ластиться, співає…Та почали кривавити поля,Так рясно-рясно маками повсюди…Війну відчула на собі земля,І на собі війну відчули люди…Вірш «Весна не знає, що іде війна» — Надія Красоткіна.Життя продовжуєтьсяЛовіть кожну митьНавчайтесь чомусь новомуСпілкуйтесь з рідними людьмиЗаведіть собі вірного чотирилапого другаПриділяйте час собіГуляйте на свіжому повітріСімейна прогулянкаПтах у небіЯк гарноПоспішати у справахВесна прийшла у ДніпроЯк виглядає наше місто з такого ракурсуДіти - це квіти життяМи переможемо!Дякуємо ЗСУ!Скоро вже будемо купатисьВажливе зібранняГарне фотоЄ час поміркуватиЧас почитатиЯка енергетикаВи вмієте кататись на велосипеді?Дніпро живеЧас покататисьЗнайомство«Усе моє, все зветься Україна»Буває часом сліпну від краси.Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, —Оці степи, це небо, ці ліси,Усе так гарно, чисто, незрадливо,Усе як є — дорога, явори,Усе моє, все зветься — Україна.Така краса, висока і нетлінна,Що хоч спинись і з Богом говори. Ліна Костенко
