З Днем Захисників та Захисниць України: історії співробітників Інформатора, які змінили ноутбуки та фототехніку на зброю
Повномасштабне вторгнення рф в Україну 24 лютого змусило людей по всій країні кинути роботу, родину, справу життя та взяти до рук зброю, щоб протистояти ворогу. Саме тому ми найсильніші, бо єдині. Працівники Інформатора також не змогли залишитися осторонь.
З перших днів вони, як могли, допомагали тим, хто цього потребує - військовим та переселенцям. Проте бажання бути якомога кориснішим продовжувало зростати, тому четверо наших колег вирішили мобілізуватися.
Тому спеціально до Дня Захисників і Захисниць України Олексій, Маргарита, Єгор та Андрій розповіли про те, як стоять на захисті України і якою вони бачать її майбутнє, а також привітали всіх українців, які спільними силами протистоять російській агресії.
Олексій та Маргарита Турчак
Ріта і Льоша - подружжя та справжні патріоти. Він - інструктор з надання домедичної допомоги MedCorp, згодом, редактор Інформатор Tech. Вона - волонтерка, редакторка Інформатор Дніпро. Зараз вони обидва евакуйовують поранених з поля бою до медзакладів.
Чому вирішили піти Захищати Україну?
Ріта: Довгий час волонтерила, робили це 24/7, але лють до кацапів все одно росла, війна не закінчувалась, друзі продовжували гинути. Тому в якийсь момент волонтерства стало замало, вирішила піти служити. Місяць возилась з документами, штурмувала військомат, реально набридала їм, пройшла "учебку" і таки пішла служити
Олексій: Як би це пафосно не звучало, але це - наш обов'язок і кому, як не нам, її захищати? Я добровольцем був ще з 2014 року, пішов захищати Україну в 20-річному віці. Після повернення з передової, з фронту, займалися і соціальними проектами, і вже працювали на звичайній роботі, умовно кажучи. Але ще працюючи тоді на роботі, брали відпустки і їхали періодично в зону АТО, як добровольці. Тоді це було АТО, потім ООС, як медики, волонтери, добровольці. Ми проводили прийом цивільного населення, евакуацію поранених. Також у нас є свій проект MedCorp. Ми проводили тренінги з першої допомоги для всіх охочих. Це були і поліція, і цивільні. І взагалі дуже багато хто проходив наші тренінги після початку повномасштабного вторгнення. Вже нарешті всім стало зрозуміло, хто така Росія. Тому що, на жаль, у 2014 році небагато людей розуміли, що йде війна і вважали взагалі, що це десь там далеко. Зараз нарешті у людей відкрились очі. Не у всіх. Нажаль.
Тепер стала потреба захищати нашу країну. Тобто вже повномасштабне вторгнення, велика кількість солдат ворожих. Тому ми спочатку проводили тренінги - навчали бійців. Це й територіальна оборона Збройних сил, поліцію навчали наданню першої допомоги, а після того вже оформилися, зараз у складі Збройних сил захищаємо Україну.
В якому підрозділі? На якому напрямку?
Ріта: Зараз в 98-му батальйоні ТрО. Це бойовий підрозділ, який працює на Запорізькому напрямку.
Олексій: Зараз я з дружиною служу 98-му окремому батальйоні тероборони Дніпра. На Запорізькому напрямку знаходимося.
Чим саме займаєтесь?
Ріта: Я медик на евакуації. Ми забираємо поранених бійців, стабілізуємо їх стан та доправляємо до лікарень, де їм нададуть профільну допомогу.
Олексій: Особисто ми працюємо у складі евакуаційного команди, Тобто у нас медевак. Нас двоє людей. Ми евакуюємо поранених з поля бою. Тобто, якщо є якісь поранення, ми на нашій спеціально обладнаній швидкій допомозі, вивозимо поранених, надаємо їм допомогу і переправляємо уже в лікарню.
Якщо є нагальна потреба, то допомагаємо ще всім, хто звертається по допомогу. Тобто цивільне населення. Якщо є час, вже тут, на передовій, безпосередньо неподалік від позицій проводимо тренінги з надання допомоги, згадуємо всі навички, які бійці вже отримали. Для того, щоб вони не забували, практикуємо і вдосконалюємося.
В чому основна різниця між Воїнами України і орками?
Ріта: Воїни України захищають свою землю і своїх людей, орки узурпують чужі землі та вбивають людей за амбіції свого вождя. Ми різні, ніколи не були і не будемо братами, одним народом. Нам чужого не треба, а своє ми нікому не віддамо.
Олексій: На мою думку, основна різниця між воїнами України та орками в тому, ми на своїй землі. Це фундаментальна різниця. Ми обороняємо свою землю, Ми захищаємо свій дім, своїх рідних, свої сім'ї. Вони окупанти. Вони прийшли сюди вбивати. Вони прийшли сюди ґвалтувати і грабувати. І це, власне, основна відмінність і основна відмінність мотивації. Ми захищаємось, ми боронимо. Ми не шкодуємо віддати навіть своє життя за те, щоб захистити нашу країну. Вони ж це все роблять через якісь дурні накази, через страх, через бажання збагачення. У нас з ними ніколи не було і не буде взагалі нічого спільного.
Коли і якою бачите перемогу України?
Ріта: росія в тому вигляді, що є зараз, має зникнути з лиця землі. Всі путінські прихлєбали повинні бути представлені трибуналу. Імперія має розвалитись, зробивши свої республіки незалежними суверенними державами з власним шляхом. Україна має не тільки перемогти, але й закріпити свою перемогу - ми повинні знайти і покарати всіх зрадників; змінити всі корумповані структури; зміцнити армію, зробивши роботу військового престижною в очах суспільства; посилити вивчення історії і мови у школах і вишах; перейти на державну мову на всіх рівнях; тощо. Україна має стати прикладом для держав, які після розвалу росії тільки почнуть свій шлях. Так було б ідеально. Це робота для кожного з нас. І ця робота має проводитись вже зараз, а не після перемоги. Хоча іноді я уявляю, як вся росія просто йде під воду разом зі своїми людожерами, а на її місці залишається океан - то теж непоганий варіант.
Олексій: Ну, звісно, хочеться, щоб вона була якнайшвидше. Тому що не хочеться, щоб більше гинули наші люди. Але, як би воно не було за оптимістичним прогнозом, я вважаю, що війна не закінчиться, поки ми не вийдемо на кордони нашої країни. Я впевнений, що ми, скоріш за все, не підемо на ворожу територію, тому що нам це просто не потрібно. Ми захищаємо свій дім, нам не треба чужого. Але у нас доволі багато залишиться ще колаборантів місцевих, яких вже набагато менше, але все одно вони є. Ті, хто перейшли на бік ворога, знову ж таки є. Тому все ще треба буде всіх знаходити. Було б ідеально, звісно, якби в нас був створений щось накшталт трибуналу для всіх колаборантів. Всіх зрадників змогли знайти, притягнути до відповідальності.
Я думаю, що активна фаза війни закінчиться в наступному році. Я особисто і хочу так робити. І в нас є бажання, щоб це було чудово. В наступному році ми вже звільнимо абсолютно всі українські території, включно з Кримом та Донбасом. Але цей сусід, який у нас є, і якого нам, на жаль, так підкинули, можна сказати, він не заспокоїться. Ми з росією воюємо ще, якщо можна так сказати, навіть з дванадцятого сторіччя. В різних її проявах. Або це була Київська Русь, яка воювала з північно-східними князівствами, або коли це була Галицько-Волинська держава, що воювала з Золотою Ордою. Ну і надалі вже Велике Князівство Литовське, потім козацтво. Всі вони, так чи інакше, стикалися на полі бою з російською імперією. Потім російська імперія вирішила піти іншим шляхом. Вона вирішила нас загарбати і асимілювати, знищити українців як явище, знищували мову, культуру. Але це все не вдалося, як вони не намагались. Але це продовжується. Історія циклічна, тому все йде до того, що ми не будемо в спокої, поки існує росія. Коли росія розпадеться на багато дрібних держав, тоді ми зможемо трошечки перепочити. Як каже наш головнокомандувач, пан Залужний, що перемога в війні з росією дасть нам паузу для того, щоб підготуватися до нової війни з росією.
Що побажаєте іншим Захисникам і Захисницям?
Ріта: Побажаю жити. Любити, посміхатись, смачно їсти - робити той мінімум, який може принести радість навіть на фронті.
Олексій: В першу чергу, звісно ж, це берегти себе і швидшої перемоги, Якомога скоріше, щоб настала наша перемога. Але знаєте ще, з нашої точки зору, як медиків, коли ми в вивозимо пораненого бійця, а я наостанок йому завжди кажу: "Щоб більше тебе не бачив!" Тобто щоб більше він не потрапляв в якості пацієнта в нашу машину.
І тому можу побажати всім Захисникам та Захисницям, щоб ви не потрапляли в медеваки, щоб вам не була потрібна допомога медиків, щоб вас оминали уламки, кулі і подібні речі. Щоб ви залишалися здоровими, виконували завдання, які наблизять нашу з вами Перемогу! Ну а якщо вже, нажаль, так трапиться, що потрібна буде наша допомога, то бажано, щоб це були якісь маленькі подряпини, які ми зможемо дуже швидко вам вилікувати і зможете повернутися в стрій.
Що будете робити після Перемоги?
Ріта: Після Перемоги повернусь до свого звичного життя. В мене чудовий чоловік, найкращі подруги в світі, неймовірна сім'я, два коти і собака. Я знов піду в журналістику, скоріш за все, продовжу займатись волонтерством, бо роботи буде повно.
Олексій: Насправді, поки що не знаю, що робити після Перемоги. Тому що Перемоги не буде, коли ми вийдемо на кордони нашої країни. Перемога настане тоді, коли ми звільнимо світ від всіх колаборантів. Можливо, це буде пошук колаборантів. Можливо, потрібно буде допомогати з розмінуванням території, тому що зараз дуже багато заміновано територій: це й нерозірвані снаряди і мінні загородження. І, звісно, з усіми групами демінерів йдуть парамедики. Можливо, будемо після цього викладати, як і викладали, надання першої домедичної допомоги, будемо тренувати нових бійців. І в принципі, запорука того, що наша країна буде сильною, могутньою та незалежною - це сильна, могутня армія. Сподіваюсь, що це все вже всі вже зрозуміли. І щоб ця армія була такою ж могутньою, сильною, потрібні кваліфіковані і навчені бійці. Тому, можливо, будемо навчати. Але я думаю, що військове життя, військова тема не скоро пройде, особисто з мого життя. Поки ми працюємо для того, щоб з'явилась можливість думати про те, чим ми будемо займатися після Перемоги.
Єгор Мороз
Єгор - освічений, культурний і дуже добрий чоловік. Редактор Інформатор Гроші. З початку вторгнення не міг знайти спокою, адже хотів бути корисним. Тому вирішив власними руками захищати свою землю.
Чому вирішили піти Захищати Україну?
Тому що, як би пафосно це не було, але це - обов'язок громадянина, захищати свою країну. Я завжди любив військову справу, навіть хотів бути військовим журналістом. Тому це ще й був певний... ентузіазм)
В якому підрозділі? На якому напрямку?
Служу в 93-й бригаді "Холодний Яр", 1-й механізований батальон. Зараз ми ведемо бої на Бахмутському напрямку. Якщо конкретно, то ми тримаємо район Бахмутське-Соледар. Зараз це, мабуть, найгарячіша точка на фронті.
Чим саме займаєтесь?
Моя посада - гранатометник. Але час від часу ситуації на фронті вимагають бути санітаром, стрільцем, юристом і корегувальником артилерії. Під час боїв під Ізюмом, Бахмутом, Соледаром ми тримали позиції, відбивали атаки противника, наводили наші "топори" (так арту звуть на фронті, прим.ред.) на танки, САУ і бронетехніку ворога. Завдяки тому, що орки "зламали зуби" об оборонців 93-ї бригади, нашим побратимам вдалося провести успішний наступ під Харковом і Ізюмом. Було приємно читати про їх успіхи.
В чому основна різниця між Воїнами України і орками?
Різниця в мотивації. Вони прийшли вбивати, руйнувати, калічити за незрозумілий "руський мир", за гроші, за фантазії ху*ла.
Ми ж воюємо за своє майбутнє, за свій дім, свої родини. Майже в кожного з моїх побратимів є діти. Для більшості, саме вони, їх безпека і нормальне життя є головною мотивацією воювати. Для когось це ще й помста. Нажаль, за 7,5 місяців війни, багато наших воїнів загинуло. Побратими вбивають ворогів у помсту за них. А для когось це професія. Є така професія - Батьківщину захищати.
Коли і якою бачите Перемогу України?
Кінець 2023 року. В розбитій боями Ялті я сідаю на набережній, в небі пролітають наші F-16, а поряд наші солдати святкують гарну новину - генерал Герасимов від імені Росії, підписує акт капітуляції у війні. Шуткую звичайно, але це буде найкращий день у житті. Ми переможемо. Інакше і бути не може.
Що побажаєте іншим Захисникам і Захисницям?
Хочу побажати сил і витримки. Нам дуже важко. Не тільки військовим. Зараз захисники - це і поліція, Нацгвардія, ДСНС, волонтери, лікарі. Ті, що опікуються біженцями. Ті, хто плете сітки, здає кров, чи просто донатить на армію. Це війна всього народу. Тому всім моральних та фізичних сил, миру і Перемоги, і окремо - моя шана і подяка.
Що будете робити після перемоги?
Повернуся до рідного Інформатора, до колег, яких люблю і ціную. Буде багато роботи, цікавих тем, сюжетів. Хочу створити сім'ю з коханою Софією. Хочу дітей і гарного майбутнього для рідних. Розкажу одну історію. У Соледарі за пару днів мене мало не вбив снайпер - він промазав, попавши у газову трубу над моєю головою. Кулеметник прошив мій дощовик, який я за пару хвилин до пострілу зняв з себе після дощу. Нас мало не спалили заживо білим фосфором. По нам били танки, арта, міномети. Ввечері я попрощався з коханою, розуміючи, що можу не вижити, а зв'язку там майже не було.
Але, лежачи в окопі, зі збережених пісень в мене заграла в навушниках пісня "Океан Ельзи" і "Один в каное" - "Місто весни моє". Послухавши її в мене трохи проступили сльози, але я собі пообіцяв: "Ні! Я виживу! І ми ще погуляємо на березі річки, якої немає".
Оця думка і рішучість допомогла мені протриматися наступні дні боїв. Тому, ще одна річ, яку я зроблю після перемоги - поїду у Львів.
Андрій Батозський
Андрій завжди сяяв любов'ю до України. Саме тому він її і знімав на посаді старшого оператора в Інформаторі. Із вторгенням орків Андрій доклав всі сили, шоб надати Захисникам все, що їм було необхідно. А потім - пішов рятувати життя пораненим.
Чому вирішили піти Захищати Україну?
Бо це - моя Батьківщина, моє місто, моя вулиця, мій двір. Тут живуть люди, яких я люблю і поважаю, які справжні українці, і руський мір - це те, чого, а ні я, а ні вони не хочуть. І бачивши наскільки росія незважає, зомбує і ставиться як до бидла до своїх громадян - для себе і для моєї родини я такого життя не хочу.
В якому підрозділі? На якому напрямку?
Служу у Дніпровському військовому шпиталі на посаді медбрата.
Чим саме займаєтесь?
Відповідальний за перев‘язки у травматологічному і нейрохірургічному відділеннях
В чому основна різниця між Воїнами України і орками?
Воїни України - це в першу чергу саме воїни, захисники, в них є мета - захищати і перемогти. Чужого нам не треба. А орки - це нечисть, яка воює або за бабло, або взагалі без мети, просто щоб відчути силу зброї у руках, бо там на росії здебільшого вони ніхто, і звати їх ніяк. Ну і звичайно моральний аспект: Буча, Харківщина нам все показала, які вони насправді «воїни».
Коли і якою бачите Перемогу України?
Не можу передбачити Перемогу, і не хочу загадувати. Але Перемога точно буде за Україною, росія стане за залізну завісу або розпадеться. Рашка - це велика баржа, її важко буде потопити. Але Україна і світ на це здатні, бо терористи завжди програють
Що побажаєте іншим Захисникам і Захисницям?
Бажаю нашим захисникам і захисницям сили духу і стійкості, невичерпного здоров‘я і найшвидшого повернення до родин живими і з Перемогою.
Що будете робити після перемоги?
Ще не вирішив остаточно. Але є думки залишитись у шпиталі, отримати медичну освіту, щоб бути завжди готовим до найгіршого, бо війна може бути у різних стадіях і вона ніколи не змінюється. Слава Україні!!!
Раніше ми публікували інтерв'ю із засновницями фонду "Патронус", який допомагає армії. Також читайте Інтерв'ю з пілотом, який доставляв вантаж та евакуював людей з обложеної "Азовсталі" у Маріуполі, крім цього - інтерв'ю з розвідницею Людмилою Калініною, яка пережила Іловайську трагедію і "воювала в рожевих кросівочках". Історія захисника, який був на "Азовсталі" - тут.
