В Днепре уже третий месяц царит осень. Она приносит в парки особую атмосферу — золотистые листья устелили землю. А прохладный ветер шепчет свои тайны. Многие жители гуляют по городу и наслаждаются всей красотой этого времени года.
Информатор побывал там, сделал много фотографий и покажет вам, как парк Глобы встречает ноябрь. Интересно, что в озере до сих пор плавают утки. Более того, где-то их можно заметить даже на берегу.
Рядом с ними летают голуби. Их всех подкармливают местные жители. А также снимают на видео, как они "общаются" между собой.
Рветься осінь руками кривавимидо далекого сонечка любого;кров на шатах препишних шаріється,оксамит і парчу залива.Так для сонечка осінь убралася,мов цариця у свято врочистеє,все, що є на сім світі найкращого,все зібрала на пишний убір.Але дні все коротшають, міняться,гляне сонечко й знову захмариться…Журить осінь-сухітниця сонечко,бо нема в ній весняних надій.Рветься осінь.Терни невидиміїїй все тіло поранили, змучили,а вона розпачливо всміхається:"Сонце, сонечко, глянь, я сміюсь!"Заховалось за горами сонечко,з гір повіяло холодом, вогкістю,сиві хмари на небо насунули,"Ось я йду!" – обізвалась зима.Осінь шарпнула шати кривавії,аж до ніг їй упали, розсипавшись,застогнала: "Іди, бо вже час…"Автор стиха: Леся УкраинкаОсінній вітре, що могучим стономНад лісом стогнеш, мов над сином мати,Що хмари люто гониш небосклоном,Мов хочеш зиму, сон і смерть прогнати;Що у щілинах диким виєш тономІ рвеш солому із сільської хати,Зів'яле листя гоном-перегономПо полю котиш, – вітре мій крилатий!Я довго пильно слухав стону твогоІ знаю, чом так стогнеш ти і плачеш:Тобі жаль сонця, цвіту, дня літнього!О вітре-брате!Як мене побачишСтарим, зів'ялим, чи й по мні заплачеш,Чи гнівно слід буття завієш мого?Автор стиха: Иван ФранкоХолод позалягав, побілів, посклився.Дерева повідчинялисяі стали прозорими.Назбирала діброваОсіннього жару,Щоб не холодно жолудям було.Автор стиха: Николай ВоробьевФото: Денис ЧубченкоПрогулка
