У Дніпрі вже третій місяць панує осінь. Вона приносить у парки особливу атмосферу — золотисте листя встелило землю. А прохолодний вітер шепоче свої таємниці. Чимало жителів гуляють містом та насолоджуються всією красою цієї пори року.
Інформатор побував зробив чимало фотографій та покаже вам, як парк Глоби зустрічає листопад. Цікаво, що в озері й досі плавають качки. Ба більше, деінде їх можна помітити навіть на березі.
Поруч з ними літають голуби. Їх всіх підгодовують місцеві жителі. А також знімають на відео, як вони “спілкуються” між собою.
Рветься осінь руками кривавимидо далекого сонечка любого;кров на шатах препишних шаріється,оксамит і парчу залива.Так для сонечка осінь убралася,мов цариця у свято врочистеє,все, що є на сім світі найкращого,все зібрала на пишний убір.Але дні все коротшають, міняться,гляне сонечко й знову захмариться…Журить осінь-сухітниця сонечко,бо нема в ній весняних надій.Рветься осінь.Терни невидиміїїй все тіло поранили, змучили,а вона розпачливо всміхається:"Сонце, сонечко, глянь, я сміюсь!"Заховалось за горами сонечко,з гір повіяло холодом, вогкістю,сиві хмари на небо насунули,"Ось я йду!" – обізвалась зима.Осінь шарпнула шати кривавії,аж до ніг їй упали, розсипавшись,застогнала: "Іди, бо вже час…"Автор вірша: Леся УкраїнкаОсінній вітре, що могучим стономНад лісом стогнеш, мов над сином мати,Що хмари люто гониш небосклоном,Мов хочеш зиму, сон і смерть прогнати;Що у щілинах диким виєш тономІ рвеш солому із сільської хати,Зів'яле листя гоном-перегономПо полю котиш, – вітре мій крилатий!Я довго пильно слухав стону твогоІ знаю, чом так стогнеш ти і плачеш:Тобі жаль сонця, цвіту, дня літнього!О вітре-брате!Як мене побачишСтарим, зів'ялим, чи й по мні заплачеш,Чи гнівно слід буття завієш мого?Автор вірша: Іван ФранкоХолод позалягав, побілів, посклився.Дерева повідчинялисяі стали прозорими.Назбирала діброваОсіннього жару,Щоб не холодно жолудям було.Автор вірша: Микола ВоробйовФото: Денис ЧубченкоПрогулянка
