Бійці ТрО Дніпра розповіли про бойові будні на Запорізькому напрямку, плани після перемоги і її ціну

Новини з Запорізького напрямку надходять мало не щодня. Переважно про напружені бої. Ворог добряче окопався, обходить певні ділянки. Нашим військовим доводиться докладати неймовірні зусилля, щоб вичерпати їхній потенціал. Серед тих, хто тримає фронт, є і бійці окремої бригади ТрО Дніпра. 

Вони розповіли журналістці “Укрінформ” Ользі Кудрі про те, що допомагає їм виконувати бойові завдання, і про що мріють між ними. І показали свою роботу фотографу Дмитру Смольєнку. Інформатор наводить тези з розмов. 

“Партизан”

Командир розрахунку, бусоліст з позивним “Лука” розповів, що машина є результатом російського “лендлізу” з українською думкою і серцем. Адже труби для “Партизана” зняті з російського “Граду” на Херсонському напрямку, приціл – з російського “Урагану” на Лиманському напрямку. Інше – розробка українських інженерів, авто – від “Автобату”, а гроші – від українського народу. 

Хоч і ракет менше, ніж у звичайного “Граду”, проте б’є прицільніше. Боєць “КВН” каже, що разом з аеророзвідкою ефективність складає 95%. Тобто ракета дальністю до 20 км досягає цілі за 41 секунду. Результат є – тиждень тому “Партизан” вразив склад з БК, ліквідував ворожу систему РЕБ, БРДМ. 

До роботи установки залучають по два розрахунки, кожний з яких складається з водія, навідника, бусоліста і командира. Працюють парами, бо так надійніше. 

Велика ціна маленьких перемог

Командир мінометної батареї "Галл" розповів, що останнім часом росіяни дуже нервують, адже не знають – коли, куди і звідки прилетить. Про це бійці знають з радіоперехоплень. Українські захисники радіють просуванням, але радість неоднозначна – кожен розуміє, якою ціною це дається. 

Командир “Граду” та бусоліст Руслан прийшов до війська стрільцем. Потім його призначили старшим навідником, і вже згодом – тим, ким він служить зараз. 

"Коли ти купуєш автівку, ти не знаєш всіх її характеристик, а лише те, що є в опису. Потім на практиці ти дізнаєшся. Але ми досить швидко навчилися", – відповідає чоловік на питання журналістки про те, чи складно працювати з машиною. 

Руслан пристав до ЗСУ після загибелі свого кращого друга Євгена, який теж воював. Життя бійця обірвалося в Бахмуті, він згорів у танку. Руслан був на похороні друга і тоді ухвалив рішення про мобілізацію 9 листопада пройшов відбір. Після навчального центру потрапив на запорізький напрямок. 

Вдома на Руслана чекає дружина і двоє дітей. Старшому 14 років. Його Руслану нагадував побратим, з яким воїн здружився і воював пліч-о-пліч. Хлопець, якому 18 років, досі в розрахунку у Руслана. Але його поранило, коли бійці втрьох виходили на позиції, і цей день чоловік вважає найважчим днем за час служби. Розповідаючи цю історію, у Руслана зникає звична посмішка з обличчя. Зазвичай він доволі усміхнений і комунікабельний. Розмову довелося поставити на паузу – розрахунок приїхав на позиції. 

Після Перемоги

По ворожих цілях випустили 6 снарядів. Все відбулося миттєво: хлопці розклали установку, аеророзвідники передали координати, розрахунки налаштувались – вогонь. Так само швидко згорнулися і поїхали. Пізніше стало відомо, що вдалося знищити командний пункт росіян. В розмові з журналісткою бійці порівнюють свої відчуття з тим, коли забиваєш гол, і команда виграє з рахунком 1:0. Руслан знає, про що каже, – він попри війну залишається професійним футболістом. Не оминути розмови і про перемогу. 

"Над цим варто задуматися, бо ми всі мріємо про неї і прагнемо, починаючи від солдата і закінчуючи Залужним", – говорить Руслан. 

Після перемоги боєць хоче просто побути з родиною. Каже, що хоче відчути, як це – знову спати на дивані. Головне – з рідними. Зі своєю дружиною чоловік познайомився в українському Криму. Але зараз ніяких подорожей не хоче. Жартує: дружина пропонує їхати в Карпати, а він “природи вже надивився”.

Раніше ми розповідали про Геннадія "Міхалича" Полякова - тренера школи козацьких бойових мистецтв "Спас" в Дніпрі, який мобілізувався і захищав Україну в Бахмуті та на Запорізькому напрямку. Також читайте про те, що військовослужбовцям дозволено звільнятись в запас за станом здоров'я: чому це важливо для них. Ще ми пояснювали, як військовослужбовцям виїхати за кордон, щоб побачитись з родиною.