І депресія, і конфлікти бувають: у Дніпрі учасник семи українських експедицій розповів про Антарктиду

16 листопада у Дніпрі відкрили фотовиставку “Україна в Антарктиці”. Під час неї усі присутні могли поринути в чарівну атмосферу, побачити пінгвінів, морських котиків, китів, дізнатися більше про тамтешнє життя та станцію “Академік Вернадський” від учасника 7 українських антарктичних експедицій, 2 з яких в ролі очільника, Юрія Отруба. 

Під час спілкування з Інформатором Юрій розповів, що про станцію дізнався від університетського викладача. Зацікавився та після університету, у 2009 році, вперше поїхав в Антарктиду. Тоді враження були неймовірними, адже не кожен має такий шанс. 

“Спершу, коли я їхав, це було вау. Ти все ж таки їдеш в Антарктиду, в щось невідоме. Але коли туди приїхав, і коли команда вже залишилась сама, то ти трішки так починаєш собі думати: “краще б я залишився вдома, аніж сюди поїхав”. Але, скажімо так, влився в роботу і все вийшло”, — поділився чоловік. 

Конкурс на полярників проходить влітку та в декілька етапів. Кандидати проходять медкомісію та комісію, де визначають їх професійні навички та вміння. Після — начитують лекції, проводять тренінги, відбирають основний та запасний склад, який дублює кожного учасника. 

“Як показала практика, учасник, який повинен їхати, може відмовитись. Наприклад, не поїхати або щось з ним трапиться і його потрібно буде замінити. Загалом останні декілька років туди їде 14 чоловік: 9 - науковців (геофізики, метеорологи та біологи) і 5 людей технічного персоналу (лікар, кухар, системний адміністратор, системний механік і дизель-електрик)”, — розповів Юрій. 

Діставатися до Антарктиди стало важче. Адже команда повинна виїхати в Євросоюз. А саме в ту країну, де є авіасполучення. Після чого кільками авіарейсами дістатися самої південної точки Південної Америки — Чілі або Аргентина. З порту пересісти на судно і мінімально 5-6 днів йти до станції. Та все залежить від відстані.  

Скільки триває експедиція та чи є робочий графік? 

Експедиція триває 12 місяців. Змінюють учасників кожен рік по-різному. Але переважно тоді, коли на станції “Академік Вернадський” починається осінь. Робочий графік у всіх різний. Адже у наукового персоналу наукова робота, у технічного — технічна. Окрім того, кожен має певні денні чи нічні чергування та обов’язки по всій будівлі. 

“Станція — це є таке невеличке мінімістечко, яке забезпечує нас всіма умовами, благами життя. І щоб воно безперешкодно працювало, потрібно за ним слідкувати 24 години на добу. Також у кожного є наукова програма, яка має бути зроблена і там є науковці, в яких є нормований робочий день”, — розповів Юрій Отруба. 

Чоловік навів приклади. Якщо метеорологів двоє — вони працюють доба через добу. Річ у тім, що вони мають тригодинні телеграми, які повинні відправляти. Якщо казати про біологів — у них такого немає. Вони працюють у зимовий період, або коли дуже погана погода. Тоді фахівці в лабораторії або в офісі обробляють зразки або дані, які до цього відібрали за межами міста. Коли гарна погода — він робить біологічні дослідження за межами станції.

Чи виникає депресія під час експедиції? 

За словами Юрія, там буває не тільки депресія, а й конфлікти. Проте вони відразу намагаються обговорити все, поспілкуватися та вирішити їх на початковому етапі.  

“Скажімо так, це велика сім’я, яка живе спільно, працює там, кожен день один одного ми там бачимо. І для того, щоб всього цього уникнути - у нас скажімо є і певні правила, які ми всі виконуємо. Якщо ти туди вже поїхав, то ти повинен розуміти, що ти поїхав туди працювати, а не депресувати, або когось іншого чогось навчати, або шкодити”, — наголосив науковець. 

А щоб не впадати в хандру, команда старається чимось себе зайняти. Наприклад, навчитися ходити чи кататися на лижах. Цікаво, що лікар або технічний персонал також можуть допомагати науковцям виконувати роботу: відбирати зразки, навчитися керувати плавзасобами і їх возити.  

Чи важко збирати зразки під водою? 

Юрій розповів, що не занурювався, тому наскільки це важко — сказати не може. Але додав, що це дуже небезпечно і водолази це роблять в дуже екстремальних умовах. Адже там мінусова температура і поверх води є лід. 

“У нас утворюється такий невеличкий прошарок, скажімо так, прісної води, який може замерзнути. Наприклад, якщо водолаз пірнає, його клапани можуть замерзнути.  Звісно, він відбирає його в екстремальних умовах, але він завжди пірнає з дотриманням усіх правил безпеки. Тобто не дуже глибоко в з напарником. Відбір зразків у нас відбувається до 50 метрів і завжди є страхування”, — запевнив Юрій. 

Які тварини вразили найбільше під час першої поїздки? 

“Вперше, коли я  туди приїхав, найбільше вразили пінгвіни, тому що ти їх ніколи не бачив, і у нас в зоопарку я не бачив їх. І символом Антарктиди вважається пінгвін і  слон. Тому саме ця тварина вразила найбільше  вперше. А потім кожна експедиція вражала по своєму природою і по своєму тваринним світом. Тому сказати одноосібне враження, такого немає”, — розповів науковець.

На що знімають та роблять фото під час експедицій?   

Перші екседиції знімки робили на звичайні “мильниці”, які були у всіх. А ось професійні фотоапарати лише в одного члена команди, або у біолога. 

“Сьогодні знімаємо і на телефони певні відео. На телефоні воно займає меншу кількість мегабайтів. Для того, щоб його потім надалі переслати. Якщо ми говоримо про гарні фотографії —  особливо, які робляться з далекої відстані —  вони робляться на професіональні фотоапарати”, — акцентував він.

Зараз частина їхньої команди приєдналась до лав ЗСУ. На виставці були й фотографії тих, хто боронить Батьківщину від підлого ворога. 

Нагадаємо, що альпіністка з Дніпра розповіла, як їй вдалося підкорити вершину Північної Америки. Також читайте, що мандрівник із Дніпра пішки піднявся на Говерлу, прочитав лекцію та встановив рекорд України. Писали ми й про те, що мандрівник із Кам’янського підкорив Україну на саморобному електроровері. 

Дмитро Плаксін