“Їх посилають на вірну смерть”: військовий із Дніпра розповів про запеклі бої у Лимані, Бахмуті та Рубіжному

Жоден з українців не був готовий до початку повномасштабного вторгнення. Ми чули про війну лише з розповідей наших дідусів та бабусь. Та коли 24 лютого о 4 ранку вдарили ракети - ніхто не знав, що робити. Громадяни почали запасатися продуктами, пальним та робити сховища.

Російські війська почали швидко просуватися та захоплювати наші рідні домівки. Українські чоловіки не могли сидіти на місці та вишикувались в черги до військкоматів. Пішов добровольцем і військовий з позивним “Заєць”. Дніпровський нацгвардієць розповів Інформатору, що родина його рішення не відразу прийняла.

“Мені зателефонував друг, сказав що я іду, ти зі мною. Я зі своєю жінкою поговорив, вона сказала: “Ні”. Вона пішла на роботу, я перетелефонував другу та сказав: “Я з тобою”. Звісно, сім’ї це було не дуже приємно, але вони прийняли моє рішення. І зараз жінка - це мій головний волонтер”, — поділився гвардієць.

Військовослужбовець відразу розповів своєму 10-річному сину, що росія напала на Україну. Та він йде на фронт, аби захистити його та дружину. 

“Свою родину я бачив тільки коли отримав поранення. Це вже мій другий приїзд у Дніпро з отриманим пораненням. Ну, мій син мною пишається. Він знає, що я військовий, вони у школі робили подарунки військовим, у школі всі знають. Він радий за мене, а я радий, що захищаю їх. Ми з вами приїхали у Дніпро, тут все тихо, спокійно, окрім ракет. Це завдяки таким, як ми”, — поділився чоловік. 

Перш ніж взяти до рук зброю, чоловік пройшов навчання. Після цього бійців дніпровської бригади НГУ імені генерал-майора Олександра Радієвського відправили на бойові завдання. Спочатку - у Рубіжне, потім - у Діброва, згодом - у Лиман та під Бахмут.

“Наша група - одна з перших, які зайшли у Лиман. У Лимані наше завдання було - це зачищення. Проходили ЗСУ, штурмували, ми за ними перевіряли будинки. Під Бахмутом наша ціль була - ротація ЗСУ. Тобто ми там зайшли на позиції ЗСУ і тримали позиції. Нас штурмували, ми відбивалися. Відбивати дуже важко, тому що на тих позиціях “нуль”. Туди немає підвозу, тобто там залишають і тобі потрібно під покровом ночі забирати, привозити боєкомплект, їжу. Те що ми могли, те що ми вміли, нам все дали. Були РПГ, кулемети, автомати. Все, що ми опанували, у нас все було”, — поділився “Заєць”. 

Нацгвардієць згадує, що під Бахмутом була справжня бійня. Бої тривали по 3-4 години. Та відбиватися від росіян було легко, адже вони діють як написано в книжці.

“Ми розуміли, як вони воюють. Це було, як у підручнику. Ми розуміли, якщо виходить один чоловік, стріляє в нас, ми в нього не стріляли. Він перевіряв: якщо ми в них стріляємо - вони нас накривають. Тобто ми бачимо, він вийшов, постріляв та пішов. Вийшов, постріляв та пішов. Ми в нього не стріляємо, значить вони думають, що нас немає. І пішла велика група людей, по яких ми вже відкривали вогонь”, — акцентував військовослужбовець Національної гвардії. 

Весь цей час поруч з бійцями був їх командир “Дід”. Він не тільки мотивував хлопців, а й ходив з ними на завдання.  

“Була ситуація, коли нас обійшли з усіх сторін, ми “взяли 360” і оборонялися по колу. Я побачив позаду себе командира з автоматом, не з планшетом, не з рацією, а з автоматом. Він сказав: “Хлопці, або ми відбиваємось, або ми помремо”. І ми відбивалися. Відбивалися, як то кажуть на смерть. Ось командир на позиціях дуже допомагає”, — зазначив нацгвардієць. 

Під час оточення росіяни почали наступати на позиції ЗСУ та “засипати” військових з мінометів. У цей час нацгвардієць отримав вибухову травму. Перед його окопом, у двох метрах від нього, впала міна та розірвалась. Військовий отримав струс мозку. Ще у нього розірвалась барабанна перетинка. 

“Коли відбилися, у нас був маленький коридор, звідки ми могли хоча б винести поранених, які були тяжки. І ось, я був у групі, які могли хоча б нести поранених. Я отримав поранення, яке може вилікуватися само. Через місяць мене перевірять ще раз, якщо загоїлось, я їду далі. Якщо ні, то буде оперативне втручання”, — акцентував військовий з позивним “Заєць”. 

Наші Захисники знають, за що б’ються та чинять гарний опір ворогу. Кожен куточок України незабаром звільнять від окупантів.

“Скільки я був, я бачив, що ми вбиваємо їх більше, ніж вони нас. Я коли сиджу в окопі й бачу, що через 200 метрів такий же окоп, я знаю, що я на своїй землі. Я захищаю свою землю. Я не знаю, чим вони вмотивовані. І вони бачать, як відбуваються їх командування, що їх посилають просто на смерть. Через голе поле повзти. Я не уявляю, щоб нам командування таке сказало. Їх посилають на вірну смерть. Вони повинні це колись зрозуміти. Та не виконувати ці накази. Тому я бачу нашу перемогу, що ми просто почнемо рухатися. Вони закінчаться. У них закінчиться бойовий дух. Вони оснащені гірше, ніж ми. Вони почнуть замерзати. Ми почнемо наступати”, — акцентував військовий.

Раніше ми писали, що у Дніпрі 26-річний нацгвардієць із Маріуполя розповів про життя в облозі. Також читайте, що гітарист гурту SilverTown з Кам'янського розповів про війну.

Відео: Дмитро Федоров