Пила зелену воду та прощалася з життям: до Дніпра з Бахмуту евакуювали жінку, яка тривалий час жила сама

24 лютого 2022 року змінило життя кожного українця. Жителі багатьох куточків країни прокинулись від звуків вибухів. Паніка та страх взяли своє. Люди почали збиратися і евакуюватися в безпечні міста. Та були й ті, хто свято вірив, що скоро все закінчиться. Ті, хто думав, що “нас це не торкнеться”. 

У перші дні війни важкі бої точилися на Луганському напрямку. Життя мешканців Бахмуту сильно не змінилось. На жаль, так було не довго. Вже влітку в місті пролунали перші вибухи — згадує пані Любов під час розмови з Інформатором. 

“Вночі ми лягли всі спати, й серед ночі у нас були дуже сильні прильоти. Усі вікна повилітали. Люди бігли сходами і кричали, бо було страшно й несподівано. Розумієте, ми не бачили та не чули цього ніколи, нічого. Ми мирно жили і ніхто нас не чіпав, а потім це почалося”, — розповіла жінка. 

Прильоти лунали кожні 5-10 хвилин. Вікна та двері повилітали. У стінах квартир з’явились дірки. В під’їзді, де жила жінка, горіли оселі на першому поверсі. Містяни почали збирати валізи та покидати свої домівки. Одна пані Любов вирішила залишитися. 

“Я сказала, що нікуди не піду. У мене проблеми з ногами, і я погано ходжу. Я боялася, що десь загублюся, що мене десь кинуть. Я хотіла, щоб коли війна закінчиться, і я їх усіх зустрічатиму. Вони приїдуть, а я їм розповідатиму, що там було в нас”, — поділилася пані Любов. 

Сусіди попіклувались про жінку та залишили їй запаси технічної та питної води. Хто скільки міг. Пані Любов її дуже економила: на миття рук виділяла пів чашки. Адже знала, що нікуди не вийде. Була і їжа. Та вже восени зварити їсти не було на чому. Рідина в баклажках стала зеленою. 

“І тут проблеми почалися зі шлунком. Я кип'ятила всю цю воду. Таку не можна пити”, — поділилася жінка. 

Ця зима була важкою. Жінка спала в чоботах, одязі та пальто. Тому що буржуйка поки горить — тепло. Та за дві години — вже як на вулиці.

“Я не знала, що люди можуть витримувати такі умови. Це не життя, це пекло. Знаєте, ось у пеклі котли стоять і там варяться грішники, а це було гірше за пекло”, — розповіла пані Любов. 

Донька вмовляла мати покинути домівку та приїхати до неї. Та жінка сподівалась, що все це незабаром закінчиться. Згодом жити в таких умовах стало нестерпно. З кожним прильотом вона кричала так, що голос хрип. І щоразу прощалась з життям та кричала: “Господи, я буду жити. Я виживу, я житиму”. 

“Розумієте, у квартирі як на війні. Літає все і свистить. І ти до вікон не підходиш, і нікуди не дивишся, щоб не бачили, що ти там жива. Не маєш ти там бути. Бо ж прилетить. Отак я й виживала, лежачи на ліжку. А над головою у квартирі літають уламки. А ти з головою сховаєшся під ковдру і так не страшно. Начебто ти сховалася”, — згадує жінка. 

До 9 лютого 2023 року жінка телефонувала донці. А після — зв’язок обірвався. З того часу вони не чули одне одного. Завдяки бійцям 2-ї роти 1-го механізованого батальйону 3-ї штурмової бригади, які виконували бойове завдання в Бахмуті, вони зовсім скоро побачать одне одного. 

“Я така щаслива, що звідти поїхала. Я нарешті відчула себе людиною. Тут повітря інше”, — поділилась пані Любов. 

Наші воїни закликають мешканців фронтових та прифронтових міст залишати домівки. Адже для виконання бойової задачі їм треба знати, що жодна їх дія не нашкодить цивільному населенню.

“Евакуація цивільних — це не цільова задача наших бійців. Проте військовослужбовці нашого підрозділу намагаються зберегти кожне українське життя. Тому ми звертаємось до всіх жителів тилових, прифронтових, фронтових міст. Не бійтесь евакуюватись. Довіряйте військовослужбовцям України. Евакуюйте своїх дітей, тварин. Дайте собі шанс на життя. Адже ЗСУ роблять все можливе, щоб в Україні це життя було, — зазначила Маргарита Турчак, військовослужбовець 1-го механізованого батальйону 3-ї окремої штурмової бригади.

Якщо у вас є можливість, ви можете допомогти 1-му механізованому батальйону 3-ї окремої штурмової бригади, перевівши навіть 10 гривень.

• Банка;
• Картка: 5375 4112 0324 3758;
• PayPal: med3oshb@gmail.com.

Раніше ми писали, що у Дніпрі 26-річний нацгвардієць із Маріуполя розповів про життя в облозі. Писали ми й про те, що військовий із Дніпра розповів про запеклі бої у Лимані, Бахмуті та Рубіжному. Також читайте, що у центрі Дніпра огорнутий у жовто-блакитний прапор переселенець грає на барабані. 

Відео: Дмитро Федоров