«Я буду стояти за свою команду, яку просто вбили»: Руслан Ротань про кар’єру, знищення ФК «Дніпро» Коломойським та можливе відродження клубу

Руслан Ротань – легендарна постать не тільки для Дніпра, а й для усієї України. Він – рекордсмен футбольного клубу «Дніпро» за кількістю проведених матчів в усіх турнірах, яких на його рахунку 416. Футбольна збірна України під його керівництвом вперше виступила на Олімпійських іграх, а наприкінці 2024 року сайт «Український футбол» визнав Руслана Петровича найкращим тренером України. Зараз Ротань сконцентрований на роботі у ФК «Олександрія». Після зимової перерви його команда поступилася «Шахтарю», проте перемогла «Зорю», «Колос», «Лівий Берег», а також не помітила «Оболонь». Тож підопічні Ротаня все ще не втратили шанси у боротьбі за чемпіонство в Українській Прем’єр-Лізі, випереджають «Шахтар» і відстають від київського «Динамо» лише на 4 очки.

Оскільки зараз прізвище Ротаня на слуху, Інформатор вирішив згадати, що перед зимовою паузою у чемпіонаті Руслан Петрович приїздив у Дніпро, аби поспілкуватися з представниками місцевих ЗМІ. Запитання здебільшого стосувалися спогадів про кар’єру гравця, ніж про роботу тренером. Ми ж вирішили зібрати в одному місці найцікавіше на наш погляд.

Захід проходив на території яхт-клубу «Січ» у Дніпрі. Організувала зустріч Ротаня зі ЗМІ Асоціація спортивних журналістів Дніпропетровської області (АСЖДО) – у рамках проєкту «Sport Media Club Dnipro». 

Якщо відео не відтворюється - його можна переглянути в YouTube-каналі Інформатора

Про початок кар’єри у ФК «Дніпро»

Руслан Ротань розповів, що вже коли став тренером, почав по-іншому дивитися на деякі аспекти своєї кар’єри. Наприклад, на те, що на початку його не одразу почали підпускати до основного складу «Дніпра». Адже головне завдання кожного тренера – намагатися виконувати задачі, які поставило керівництво.

«Перш за все, кожен тренер, коли йому керівництво каже: «Нам потрібно перемагати, у нас є завдання», завжди буде боятися підпускати молодого. Коли в тебе є довіра від керівництва і ви, навпаки, хочете розвивати молодого гравця, йому буде 16 і тренер бачить в ньому потенціал – то він буде ставити його. Він буде розвивати його, щоб ця майбутня зірочка якомога швидше була зрілою», - зазначив Ротань.

Тож в тій ситуації так бачив тренер, з якого вимагали результат. До того ж «в обоймі» команди тоді були Валентин Полтавець, інші досвідчені гравці, в яких півзахисник мав виборювати право грати в основі.

«Я добре пам’ятаю цей час. Звісно, мені було на той час дуже тяжко конкурувати з ними. Тому що вони були кращими за мене. Тому мені потрібно було набратись терпіння і працювати більше, грати за «Дніпро-2». Саме головне, щоб в мене була ігрова практика на той час. І це було питання часу, коли я доведу», - розповів легендарний футболіст.

Про травму на початку кар’єри і чи міг перейти у «Динамо» ще у сезоні 2000/01 років

Руслан Петрович не згадав, чи міг стати гравцем київського «Динамо» ще на початку кар'єри, проте тоді цьому начебто завадила травма. Принаймні, до нього у той час з такою пропозицією ніхто не звертався. Та інформацію щодо серйозної травми спини Ротань підтвердив.

«Ми поїхали на збори в Туреччину, в мене боліла спина, але я тренувався, через біль, як тяжко не біло. Ми потренувались, я купив собі нові бутси, потренувались. І я, як професіонал молодий, натер собі кров’яні мозолі. Гарне тренування у нас було, після цього я запірнув в холодну воду, було море поряд, щоб ноги відновити. І так заніс собі інфекцію.

Якраз тоді в мене одне на одне наклалося. Зараження крові було, проблеми зі спиною. І буквально після того, як я сходив в море, мабуть, вже ввечері чи наступного дня, в мене відказали ноги просто. Я не розумів, що взагалі коїться. Температура 40°, ноги не працюють. Я не ходив, реально кажу, що не ходив. Я злякався. Мені збивали температуру, кололи уколи і так боліло все, я думав, що, мабуть, все», - згадав він.

За словами Ротаня, в той час не було можливості поїхати в лікарню прямо там, у Туреччині, тож він якийсь час просто перебував на знеболюючих і йому збивали температуру ще близько 10 днів, поки тривав збір. Вже коли повернулися в Україну – то тоді гравець «Дніпра» поїхав додому, у Полтаву, де його поклали у лікарню.

«Лікар сказав: «Ти що, якщо ще, мабуть, дні три…» І сьогодні не було б Руслана Петровича. Вилікували зараження крові. Я вдячний Богові і татові, який мав знайомство в Кобеляках. Знаєте, був лікар Касьян. Я, мабуть, 2 чи 3 рази по 10 днів проходив в нього терапії, через паузи. І так от десь за 2,5 місяця я відновився і починав все спочатку… Можливо, це дало мені можливість перезавантажитись», - розповів Руслан Петрович.

Про роки 4 місць ФК «Дніпро» під керівництвом Протасова, Безсонова, Рамоса

Ротань вважає, що варто жартома називати клуб з Дніпра ФК «Рай» за довгий період, коли команда не могла подолати «прокляття 4 місць» у чемпіонаті України. За його словами, серед причин, чому ФК «Дніпро» не міг піднятися вище, варто виділити часту зміну тренерів та суддівство.

«З часів Євгена Мефодійовича у нас завжди був класний колектив у «Дніпрі». У нас була гарна команда і ми могли займати не тільки 4 місце, але ви знаєте, думаю, головну причину, чому ми займали завжди 4 місце. Це – судді. Нажаль, це потрібно констатувати. Скажімо так, нас не любили. Ми дуже багато губили очок, де в нас відбирали очки. Звичайно, команда не могла свій потенціал розкрити. Вона його розкривала як раз в єврокубках, де нормально судили. Клуб там жив і функціонував. Там був справжній «рай», а в чемпіонаті України, нажаль, ми боролися дуже багато з помилками і нас не любили. Проте, я гадаю, що якраз цим, що це була чесна команда, цим «Дніпро» і любила вся Україна», – зазначив нинішній наставник «Олександрії».

Ротань згадав, що в 2008 році, коли він повернувся у ФК «Дніпро» із «Динамо», команду поповнило багато нових гравців. Тож зіграності не було і не варто було одразу очікувати покращення результатів.

«У керівництва було все гарно з фінансами, тож коли завдання не виконувались – йшла одразу зміна тренера. Зміна тренера – це також нова ідея. І одне на одне. Не було терпіння у керівництва. Я думаю, що якби було терпіння у керівництва, то будь-який тренер, і Протасов, і Безсонов мали б змогу показати результат. Повторюсь, в «Дніпрі» була команда, однозначно», – розповів він.

Про конфлікт із Коломойським, спробу переходу у російський клуб у 2014 році й повернення у «Дніпро»

За словами Руслана Петровича, ситуація зі спробою його піти з ФК «Дніпро» у російський «Рубін» у 2014 році пов’язана з тим, що йому завчасно не запропонували продовжити контракт. При цьому, тоді вже існувала заборгованість перед гравцями у клубі.

«Конфлікту ніякого не було. Якщо є керівник і футболіст, є правило: у футболіста є контракт і за пів року до його закінчення керівництво або дає новий контракт, або не дає. Якщо воно не хоче продовжувати контракт – керівництво просто мовчить і футболіст розуміє, що він клубу цьому не потрібен. Якраз такий момент, мабуть, і був на той час. В мене закінчився контракт у 2014 році, в кінці травня, мені ніхто не запропонував пролонгувати контакт. Я, скажімо так, вів розмови з іншими клубами на той час, але я їм чітко давав зрозуміти, що в мене «Дніпро». Я чекав, хоча на той момент я міг мати образу, що я там «Дніпру» не потрібен.

Прийшов час, закінчився чемпіонат, я, як футболіст, який зрозумів, що я цьому клубу не потрібен, взяв сумку і пішов. Потім мені подзвонив президент і каже: «А куди ти пішов?» Я кажу: «Ну як? Щоб грати за цей клуб – потрібен контракт». Той самий президент дзвонив (мова про Ігоря Коломойського, прим. ред.)», – згадав Ротань.

За його словами, на ситуацію міг вплинути початок вторгнення рф на територію України у 2014 році. До того ж іспанський головний тренер Хуанде Рамос не захотів продовжувати контракт із клубом. Ротань розповів, що до війни часто спілкувався із Коломойським щодо ситуації в команді, тоді олігарху це було цікаво. Проте після початку вторгнення рф інтерес у Ігоря Валерійовича до ФК «Дніпро» почав зникати.

«Закінчився контракт, і мене клуб захотів. Я вже казав, що на той час я вів з ними перемовини. Але вони чітко розуміли, що в мене пріоритет – «Дніпро». Я дав зрозуміти, що це для мене рідна команда і якщо «Дніпро» запропонує мені контракт – я, звичайно, залишуся. Я пройшов медобстеження в Мюнхені і, скажімо так, вже мав змогу підписувати контракт. Мені подзвонили, сказали: «Ти куди? Давай додому». Ми зустрілися, поговорили, я в розмові доповів, що є якісь заборгованості. Те що президент обіцяв – він не виконав. Тому хотілося б, щоб це було якось по-солідному. Він дав обіцянку, що він це виплатить, але щоб я підписав контракт. Ми домовилися, потиснули руки. Я поїхав на збори, попросив його дати відповідь, коли це буде, він сказав: «В понеділок». Прийшов понеділок – нічого не прийшло.

Він не виконав свої обіцянки, але я поїхав з «Дніпром» на збори. В нас такі телефонні розмови були не дуже приємні, де він казав: «Давай, підписуй». Я кажу: «Ви ж не виконали нашу домовленість». Не знаю, що у нього там тоді було. Суть в тому, що я зібрав речі – поїхав в «Рубін». Головний фактор, чому я не перейшов туди на той час - це коли літак збили голландських авіаліній (мова про Boeing 777 авіакомпанії Malaysia Airlines, який 17 липня 2014 року російські терористи збили над Україною. Він прямував із Амстердаму у Куала-Лумпур, тоді загинули 298 людей, - прим. ред.). Якраз це було в той день, коли я їхав вже на машині в табір «Рубіна» в Італії. Мабуть, цей фактор десь і зіграв роль, що я зрозумів, що я неправильно роблю», - згадав ті часи легендарний гравець ФК «Дніпро».

За словами Ротаня, він ще декілька днів після того тренувався з «Рубіном», проте потім поговорив із керівництвом російського клубу. Його відпустили і він повернувся у Київ.

«Через деякий час знову був дзвінок мені: «Повертайся додому». Ми зустрілися, вже нормально поговорили. Він сказав: «Я все, що я казав, виконаю, але за однієї умови. Хлопцям я віддам преміальні, а тобі не віддам». Я сказав: «Ну добре», - переказав ту розмову Руслан Петрович.

При цьому, Ротань тоді відчував тиск при прийнятті рішення щодо свого майбутнього, оскільки біля його будинку тоді чергували озброєні чоловіки, а у мережі запустили медійну кампанію проти нього. Тож він переживав за свою родину через цей елемент тиску, проте основним фактором, який вплинув на його повернення в Україну, стало саме збиття літака російськими терористами.

Про купівлю форми на фінал Ліги Європи 2024/15

Розповів колишній гравець «Дніпра» і про ситуацію із формою на фінал Ліги Європи, про яку раніше згадував й Андрій Стеценко. Ротань згадав, що мова йшла саме про запасні комплекти екіпірування.

«Ми докуповували форму, частину. На жаль, не розподілило керівництво до фіналу. Ніхто не думав, що ми дійдемо до фіналу. Форма та, саме головне, те, в чому ми поїхали на той фінал. На той час ми не отримували гроші 9 місяців і команда їздили на виїзди хто в чому. В емблемі «Дніпра», але в мене було екіпірування 2012 року. І так кожен гравець літав. На це ніхто не звертав уваги, не потрібно було. Та ми хотіли на фінал поїхати як команда. Ми розуміли, що це фінал, що там нас уже будуть знімати, кожну дрібницю будуть бачити. Ми просто хотіли виглядати як команда, тому ми купили футболки поло, в яких ми полетіли красиві. Це як раз були ті футболки, які ми з Андрієм (Русолом, прим. ред.) купили», - розповів Руслан Петрович.

Друга частина цієї історії пов’язана з тим, що десь з 1/4 фіналу Ліги Європи гравцям «Дніпра» заборонили обмінюватись футболками із суперниками, дарувати комусь резервні комплекти.

«Спочатку вони не дозволяли одну футболку міняти, потім за нами бігали прямо на футбольному полі і не давали знімати футболки. Але ми все одно знімали, платили свої гроші, щоб клуб докуповував ці футболки. Тому що для нас це було пам’ятно. Самі розумієте, чому», - додав Ротань.

Про гол у ворота «Севільї» у фіналі Ліги Європи

Журналісти також попросили Ротаня згадати свої емоції, коли він забив у ворота «Севільї» у фіналі Ліги Європи. За його словами, тоді він не розумів важливість цього моменту, це прийшло лише з часом.

«Тоді емоції просто були, що ми зрівняли. Але вони були приємні. Я на той час, нажаль, як зараз я можу сказати, не розумів, наскільки це важливо, в цьому матчі забити гол. Тоді це було просто, що ми зрівняли рахунок і у нас ще є тайм. Нам дуже хотілось в цьому фіналі вирвати трофей, тому що ми проходили, це якийсь сон був. Коли ми виходимо біля цього кубка, він стоїть, і розумієш, що ми вже один тайм зіграли, вже 2:2, ще один тайм – і він буде наш.

Десь хвилин 15 другого тайму в мене був вже такий настрій, що нам вдасться. Ми відчували силу в собі й що цей матч ми можемо завершити достойно, на свою користь, але… Футбол – він такий. Помилки, нажаль… І коли ти граєш проти такої команди. Все-таки давайте бути чесними, «Севілья» на той час – вже триразовий володар цього кубка, вони з досвідом. Потрібно розуміти, що ця команда, як мінімум, що тут зараз казати, вона виграла і була краще нас», - зізнався Руслан Петрович.

Два етапи у ФК «Дніпро»

Два етапи своєї кар'єри у команді з Дніпра Ротань вважає різними для себе. Перший – це період становлення його як футболіста, другий же можна назвати піковим.

«Два етапи – і обидва домашні. Що етап при Євгенії Мефодійовичі Кучеревському, що потім, етап, коли були Протасов, Безсонов, Рамос, Маркевич. Це найкращі спогади. Коли тобі комфортно вдома – ти хочеш їхати на тренування. Ти хочеш тренуватись, ти ставиш цілі перед собою, щоб клуб перемагав, ти ставиш цілі за збірну. Якщо в тебе немає цілей – ти не можеш рости. І в спорті так, і в житті. Тобі потрібна мотивація і те, заради чого це», - розповів колишній футболіст ФК «Дніпро».

Ротань вважає, що роки у команді з Дніпра він і поза футбольним полем був у місті, як вдома. Той ого і зараз тягне у Дніпро, місто він вважає рідним. При цьому, за його словами, багато гравців Дніпра зберігають гарні стосунки й досі. Ротань найбільше спілкується з Сергієм Кравченком, Євгеном Коноплянкою, Романом Зозулею.

Про те, як це, бути капітаном «Дніпра»

За словами Руслана Петровича, капітан команди не має якихось особливих повноважень. Це просто людина, до якої усі в колективі ставляться з повагою. Та яка має комунікувати як з керівництвом клубу, так і з вболівальниками.

«Капітан – це той, хто свої якісь амбіції засовує в одне місце і думає за команду. В першу чергу, оце потрібно, щоб у капітані було. Щоб ці моменти відстоювати. Є президент, є вболівальник, а капітан – це людина від команди, яку підтримують всі хлопці й він відстоює інтереси команди. Доносить це дож власника, до структурних керівників, що нам потрібно покращитись в цьому, нам потрібно бути тут. Керівництво дає меседж від себе, що воно хоче. І в цій каші капітан «переварює», доносить до колективу цю ідею. І виходить колектив однодумців», - розповів він.

Ротань вважає, що у ФК «Дніпро» не було важко бути капітаном, оскільки це була «команда всіх капітанів». Це був дружній колектив, де всі підтримували один одного.

«Мабуть, з чого це все пішло, тому що ми були разом не тільки на тренуваннях. Ми були разом і після тренувань, на якихось виїздах, на вечерях. Якби я не був капітаном – був би хтось другий і йому було б також дуже легко. Оскільки це залежить від гравців, які поряд з тобою, від твоїх партнерів, твоїх друзів. Як вони тобі допомагають і як ти до них відносишся», - підсумував Руслан Петрович.

 Про зникнення професійного футболу в Дніпрі та можливість відновлення ФК «Дніпро»

Ротань вважає, що місто Дніпро наразі залишилося без футболу – це неправильно. На його думку, основною передумовою повернення футболу у мегаполіс має стати завершення війни. Адже навряд чи хтось з інвесторів спробує брати на себе такий фінансовий тягар в умовах постійних «прильотів».

«Це ненормально, для такого міста, як Дніпро. Дніпро без футболу – це зовсім все сумно. Війна, все навколо накладає свій відбиток, але ж у Дніпрі завжди був футбол, при чому футбол найвищого ґатунку. Дуже боляче за цим спостерігати. Ми сподіваємось, що найближчим часом у нас буде футбол, буде славна команда, яку ми всі пам’ятаємо. Наш «Дніпро». Будемо сподіватись, що це станеться. Не може такого бути, щоб у Дніпрі не буде команди», - поділився він.

Ротань розповів, що він буде дуже зацікавлений у поверненні великого футболу у Дніпрі, адже саме у цьому місті проходило його становлення, як гравця. У нього наразі два рідних міста, Полтава, де знаходяться його батьки, та Дніпро, де він мешкає з 13 років.

ФК «Дніпро», чи будь-яка футбольна команда у Дніпрі?

Що стосується того, чи влаштує Ротаня поява будь-якої команди у міста, то він відповів, що він підтримав би відродження саме ФК «Дніпро», якщо це стане можливим. Адже ФК «Дніпро» - це бренд, це вболівальник, це історія.

«Це все, що потрібно нам всім, й другого ми не хочемо чекати. Але на сьогодні нам потрібен футбол, хоча б на початку. Тут таке питання, дуже багато дискусій: «Дніпро-1» - «Дніпро». Для мене, звичайно, це «Дніпро». Я цій команді віддав все життя, це для мене все. Саме головне – це вболівальник. Потрібно, щоб люди вболівали за цю команду. Якщо вболівальник не вболіває за цю команду – значить, він чомусь ображений, він не хоче цього. Тому треба зробити таку команду, «Дніпро», щоб вболівальник був із нею. Щоб не була команда і вболівальники, які не хочуть перемог. Перш за все – футбол для вболівальників. Я бажаю, щоб в нас на першому етапі було щось подібне», - поділився думками Ротань.

ФК «Дніпро» чи СК «Дніпро-1»?

У фіналі Руслана Петровича запитали про ставлення й до другої команди, яку "знищив" Ігор Коломойський, а саме про СК «Дніпро-1». Ротань запевнив, що для нього існує лише один ФК «Дніпро».

«Ця історія була зарита. Що ми можемо сказати? Дійсно, я буду стояти за свою команду, яку просто вбили, через якісь гроші. Гроші багато що творять, і війни в світі. Та я вважаю, що ми забуваємо сьогодні, що людські якості повинні стояти вище грошей. Тому для мене, як я можу нехтувати «Дніпром», за який я грав ціною травм, крові, поту… Не поважати цей клуб – це безглуздо. Звісно, для мене це болюче. Я приймаю тільки один клуб, це «Дніпро». Що стосується інших – то це інші. Вони мають свою точку зору. Та дуже тяжко прийняти мені, як футболісту «Дніпра» того, що мою команду затоптали цим «Дніпром» (мова про СК «Дніпро-1», прим. ред.), щоб закрити борги», - фіналізував розмову Руслан Ротань.

Повну версію зустрічі зі Ротанем, яка тривала понад півтори години, можна подивитися на YouTube-каналі Асоціації спортивних журналістів Дніпропетровської області. Також Інформатор публікував відео із зустрічей із генеральним директором ФК «Дніпро» Андрієм Стеценком та вже легендарною легкоатлеткою з Дніпра та світовою рекордсменкою у стрибках у висоту Ярославлю Магучіх.

Раніше ми писали, що БК «Дніпро» виграв Кубок України вдруге поспіль. Окрім того, дніпрянка Анастасія Ніколаєва здобула дві нагороди на тенісному турнірі у Латвії. Розповідали ми й про те, що «Шахтар» хоче визнати СК «Дніпро-1» банкрутом.

Відео: Максим Якушев

Фото: ФК «Дніпро»