Валерій Коряк прийшов у професію у 2000 році. У перший день повномасштабного вторгнення чоловік був на зміні. Тоді громадський транспорт Дніпра не припинив свою роботу. Ба більше, у кермувальників побільшало обов’язків: їх допомоги потребували під час евакуації мирного населення та поранених.
Одного березневого вечора зателефонували й Валерію і звернулись з цим проханням, чоловік відразу погодився. Про це пише Інформатор з посиланням на публікацію департаменту транспорту та інфраструктури у Дніпрі.
“У перший раз вивозив поранених, які прибули з-під Слов’янська. Ще була друга ходка у супроводі швидкої допомоги. Це все за одну ніч. Далі відпочив, поспав – і на роботу”, — поділився чоловік.
З початку війни Валерій не раз бував у Донецькій та Харківській областях. Це були 50-кілометрова та 30-кілометрова зона від лінії фронту. Сказати точно, де саме був, водій не може. Адже таблички з назвами населених пунктів позафарбовували або познімали.
“Брав участь і в спробі провести евакуацію з Херсона. Щоправда, вона провалилася. Тоді 10 чи 12 автобусів приїхало. Але нас через міст не пустили, ми до Херсону не потрапили. Порожні поїхали назад”, — додав Валерій.
Водій поділився, що не всі його колеги витримували небезпеку та переставали їздити в гарячі точки. Сам же він до цього звик. Ба більше, навіть навчився засинати під гучні звуки обстрілів.
“Я так втягнувся, що потім без цього не міг. Було таке, що ми приїхали вночі. Дуже близько були до ворога – він гатив цілу ніч. Чесно, мені страшно не було. Були такі, хто казав: “Ой, лячно, поїхали, зараз до нас дійде”. Я кажу: “Спати лягай, і все”. Я служив, можливо, в цьому справа”, — поділився водій.
Востаннє в гарячих точках водій був минулоріч. Зараз потреби не виникає. Проте Валерій готовий їхати і зараз.
Раніше ми писали, що у Дніпрі 24-річний водій тролейбуса №12 розповів про блекаути та "прильоти". Також читайте, що у Дніпрі водійка маршрутки №60 розповіла про свій шлях та труднощі. Повідомляли й про те, що водій автобуса №146Б з Дніпра став бойовим медиком.