“Через тиждень Оленівку спалили”: водії Help People пережили полон і ракетний удар, але досі евакуюють людей

Водії потрапили в полон під час евакуаційного рейсу з Маріуполя. Їх буквально викупили з полону, а через тиждень Оленівку спалили. Вони намагались заїжджати на окуповані території через Василівку – і потрапили під ракетний удар. Ці моторошні історії не зупинили ГО Help People. І щоразу, натикаючись на перепони, волонтери знаходили шляхи евакуації людей з окупації. І вивозять людей досі. 

Про те, як це вдається громадській організації, Інформатору розповів очільник ГО Олексій Воронін. 

Протягом першого місяця війни з Маріуполя було найбільше запитів на евакуацію. Проїхати туди було не так вже й просто, для цього долали 29 ворожих КПП. Водії везли туди “гуманітарку”, там забирали охочих виїхати і евакуйовували їх в тил. 

Під час одного з таких рейсів керманичів взяли в полон. Їхала колона з 10 автомобілів, з них чотири належали ГО Help People. 

“На одному з перших блокпостів їх зупинили. Почали перевіряти. Все було окей, але в одного з водіїв знайшли чек-квитанцію з попереднього рейса, що він купував або якийсь прилад нічного бачення, або тепловізор. Вони побачили цю квитанцію і арештували всю колону. Автомобілі забрали”.

Водіїв помістили у в’язницю в сумнозвісній Оленівці. Команді знадобилось близько 100 днів, щоб повернути їх додому. Олексій поспілкувався з водіями після їхнього звільнення, і ось, що він розповів про умови утримання в камері. 

“Ситуація різна. Наприклад, тримали в камері перші 30 днів. Було три камери: в одній тримають ЗСУ, в іншій – поліцейських, в третій – волонтерів. Умови однакові:

• одна буханка хліба на день

• одна 5-літрова боклажка води на день. Та ж сама, в яку вони вранці ходили в туалет

• якщо ти не кричиш “Ахмат-сила”, тебе виводять на розмову поговорити

• в камері площею в 12 квадратних метрів тримали 40 людей”. 

За словами Олексія, водії чули, як плакали чоловіки в сусідніх камерах, і страх був безумовний. В’язнів піддавали психологічному і фізичному впливу. Хтось повернувся без зубів. Використовували різні методи, максимально негуманні. А після першого місяця перебування полонених помістили в СІЗО, і там було трошки простіше. Їх виводили на вулицю, але все одно – тримали, як у в’язниці. 

Як рятували водіїв

Команда вела перемовини. Пропонувала гроші. Спочатку окупанти відмовлялись, але потім з ними вийшло домовитись. Ціна питання – Від 500 до 1500 доларів за одне життя. Голова організації повідомив, що діяли не на пряму, а через знайомих. Хто саме отримував гроші – невідомо, головне – результат. 

Випустили 4 людини, потім – 6-7, а потім вирішили ”викупити” всіх, хто перебував з ними в камері, адже вже мали досвід вдалої співпраці (промовляючи ці слова, Олексій жестами натякає на хабар, за який загарбники погоджувались віддавати волонтерів). На той момент залишалось приблизно 40 людей. Їх звільнили – виїхали і волонтери ГО Help People, й інші. 

“А через тиждень Оленівку спалили. Тиждень би почекали – і не встигли”. 

Вимоги до перевезень

Серед полонених волонтерів, яких вдалося звільнити, – водій Богдан. За словами Олексія, він досі возить людей. Богдан - ексвійськовий  і пішов на фронт ще в 2014 році. Чоловік дивується тому, що його не ідентифікували. Якби в полоні дізнались про його військову службу – смертної кари не оминув. Він розповів Олексію, що полонених допитували російські спецслужби. Взагалі росіяни в цій злочинній структурі вважались елітою. Вартовими зазвичай були чеченці. І навіть поміж 29 пропускних пунктів напочатку стояли вони. Далі – “днрівці”. Саме вони і заарештували водіїв. Олексій описує їхню зовнішність як таку, що характерна для людей з місць позбавлення волі. “Днрівці” в ліс виводили затриманих і разом з чеченцями на блокпостах вважалися найбільш негуманними. А російська армія стояла ближче до Маріуполя і була лояльнішою. 

В перші місяці водії заїжджали з волонтерськими перепустками як гуманітарна місія. ГО намагалась скопіювати модель “Червоного Хреста”, адже їхній клієнт – це людина, яка потребує допомоги. До речі, грошей за свої послуги не брали. Олексія особливо обурює те, що в Маріуполі вже на той час були шахраї, які брали гроші за вивіз, і зникали. Можливо, тому люди дивувались безоплатній евакуації. 

Після того, як водії потрапили в полон, організація почала ретельніше готувати своїх водіїв. Наприклад, вони повинні були мати локальну прописку та номери місцевої реєстрації. Казати, що їдуть до кума/брата/свата/ родича, бо той попросив передати гуманітарну допомогу. Для цього мали заздалегідь підготовлений скрипт, за яким і відповідали на блокпостах. ”До кого їдеш? Яка адреса? Як там виглядає будинок? Яка в цьому будинку є кафешка, ресторанчик, магазинчик?” – неправильні відповіді на ці питання або їхня відсутність провокували підозру і могли призвести до арешту. Ворог перевіряв телефони, тому водії завчасно видаляли всі фото. 

Користувалися лише Iphone – з міркувань безпеки. Олексій розповів, що на них була ввімкнена функція відстеження. Це дозволяло встановити місце перебування водія, якщо він загубиться десь. Телефони могли бути з прослуховуваннями. Цьому організацію навчила британська розвідка. 

З часом, коли окупація посилилась, ворог почав вимагати транспортну ліцензію на перевезення людей. Але і це не зупиняло організацію, доки росіяни не вдарили ракетою С-300 по гуманітарному коридору в Василівці. 

Теракт у Василівці

В черзі по гуманітарному коридору стояли дві машини ГО Help People. Внаслідок ракетного удару 8 пасажирів загинуло. Водії вижили, але отримали поранення. У одного розірвана черевна порожнина, стан іншого – за кермом була жінка –  був трохи кращим. Після цього волонтери більше не заїжджали туди власним транспортом. І пару місяців налаштовували систему вивозу людей через мережу волонтерів, які залишались в окупації. 

“Досі є люди, які вивозять через всю територію рф до білорусі. Є кілька пунктів пропусків, я їх не буду називати, але вони працюють. І ми можемо через кордон перевозити наших громадян”. 

Як зараз вивозять людей з окупації

Багато деталей волонтер не може розповісти, адже операція надскладна, і розголос поставить місію під загрозу. Допомагають не тільки українці, які залишились в окупації, а й росіяни. Вони можуть оплатити певний етап – наприклад, заправку, бо перераховувати кошти на той бік організація за зрозумілих причин не може. 

Приймання заявок і узгодження подальших дій відбувається через Координаційний центр. Там підказують, куди їхати, кого підбирати і що брати з собою. Олексій каже, що дівчата, які працюють в Координаційному центрі, – як психологи тому, що у людей є багато сумнівів і переконань: чи дійсно в Україні можна жити? Чи не окупували всю територію? Наслідки роботи пропаганди на окупованих територіях. 

Люди, які виїжджають з Криму, рухаються Кримським мостом. Далі через ростов-на-дону, до білорусі, а там вже є кілька пунктів перетину кордону. Такі ж пункти є в Сумській області і на Західній Україні. 

“Домовляємось і з російською, і з українською стороною. Домовляємось, щоб люди переходили кордон. Все це відбувається на неофіційному рівні. Напевно, тому це нам і вдається”. 

В Україні організація має партнерів, які надають прихистки переселенцям. Наприклад, “Твоя опора” або “Карітас”. Олексій зазначає, що місць постійно не вистачає – значить, попит є. Цікаво, що маючи можливість виїхати за кордон (волонтери “запартнерились” і з іноземними організаціями, тому надають прихисток там), люди все одно віддають перевагу Україні. Пояснюють це так: багато з тих, хто виїхав у Європу, натрапляють на труднощі: у когось це мовний бар’єр, у когось – пошук роботи, у когось – проблема з асиміляцією. Тому, побувши там кілька місяців і переживши “гарячу фазу”, люди повертаються на рідні землі – за неофіційним дослідженням ГО Help People, понад половини. 

Але є важливий нюанс – працюють лише з громадянами, у яких є українські паспорти. Якщо людина загубила чи втратила його, організація намагається допомогти з відновленням. За словами Олексія, їм необхідно переконатись в тому, що це українка чи українець, а не агент. І це перевіряється одразу в розмові телефоном. Заїжджаючи в Україну, людина йде на пункт фільтрації. 

“Тому, що в перші місяці війни було різне. І бабульки були, які возили з собою в торбах вибухівку – різні історії були”. 

Організація співпрацює з СБУ та відповідними органами. В пункті фільтрації людину реєструють як ВПО. Вже там є можливість отримати підтримку від держави – 2 тисячі грн. 

“Дуже велика робота з людьми йде. Пояснюємо їм, що все нормально, тут можна жити, є прихисток, ми потурбуємось, все це безкоштовно. І люди приїжджають. І потім такі подяки! Плачуть люди і дуже раді, що хоч тиждень-два на виїзд витратили, але вони дуже щасливі через це”. 

Нагадаємо, в Дніпрі працює хаб ГО Help People. Тут люди, яких вдалося вивезти, можуть знайти собі прихисток на перші дні. Втім, евакуація – не єдиний напрямок роботи організації. Ми вже писали про те, як волонтери повертають до України депортованих дітей. Розповідали детальніше і про те, як організація почала свою роботу і працює протягом війни. Також ми брали інтерв'ю у переселенця, якому вдалося виїхати з окупованого міста. 

Фото, відео: Дмитро Плаксін