У вівторок із Дніпра усі емоції та кольори немов висмоктали дементори
10 грудня Дніпро прокинувся в холодній сірості. Туман, мов густе молоко, огортав кожну вулицю, кожен будинок, кожне дерево. Сонце так і не з’явилося, заховавшись за непроникну завісу хмар. Небо було одного кольору з туманом – сірого, важкого, мовчазного. Місто немов перетворилося на Ґотем чи Сайлент Хілл.
На набережній, де зазвичай можна було побачити широкий обрій і плесо річки, тепер панує порожнеча. Вода зливалася з небом, і здавалося, що річка стала безмежною. Над містом зависла примарна тиша. Віддалені силуети машин і пішоходів ледь проглядалися, наче кадри старого кіно. Усю цю атмосферу намагався передати на фото та відео Інформатор.
Дніпро перевтілився на Ґотем чи Сайлент ХіллМісто «потонуло» у туманіТуман, мов густе молоко, огортав кожну вулицюФото: Денис ЧубченкоНебо було одного кольору з туманомУсе сіре, важке, мовчазнеНад містом зависла примарна тишаКоли вечір почав огортати Дніпро, туман став ще густішимНа Фестивальному причалі панує порожнечаЛюди йшли, нахиливши голови, сховавшись у коміри та шарфиВода зливалася з небом, і здавалося, що річка стала безмежноюЗдавалося, що навіть звук у тумані змінювався – став глухимПогляди були втомленими, ніби сам день забрав із собою весь настрійІ все одно ми любимо ДніпроНаче місто і його мешканці тимчасово опинилися в іншій реальностіДе час пливе повільніше, а звичні речі стають майже невидимимиЛіхтарі, які загорілися на вулицях, здавалися химерними світлячкамиМісто засинає в тумані, так і не дочекавшись світлаВулиці були порожніми, зловісно тихимиСупергерой, який потрібен цьому містуЧас у такому місті ніби зупинявсяКроки людей відлунювали і зникали, поглинуті туманомТуман повільно ковзав по мостах і набережнихВідлуння осені у грудніУ парках дерева стояли, немов старі, безжиттєві скульптуриНіхто не поспішав, ніби день не мав кінцяМісто здавалося завмерлим, замкненим у своїй нескінченній туманній сутностіВорони, що літали над містом, ставали невидимими в сірому небіМісто виглядало як старий чорно-білий фільмУ повітрі не було свіжості, лише вогкість і важкістьТуман не мав меж, він затягнув усе місто, немов ковдраВсе в місті ставало частиною цієї холодної, похмурої сутностіБез сонця, без тіні, місто здавалось позбавленим життяВсі голоси потонули, розчиняючись у вологому повітріЛюди ставали частинами цього сірого, безжиттєвого світу
