Від “шахтарського” ультрас – до кав’ярні у Дніпрі: що відомо про донецький бренд одягу “Забой”

Фраза “Сонце України встає на Донбасі” стала фірмовою для бренду одягу “Забой”. Він з Донецька і відомий патріотичним мерчем, а в рідному місті “Забой” добре знали фанати “Шахтаря”. Тепер за цими футболками чи пайтами можна прийти і в невеличку кав’ярню в Дніпрі, що відкрилася на проспекті Хмельницького. Втім, цікавою вона буде не лише для краян Донбасу. 

Про те, як і для чого команда відкривала кав’ярню в Дніпрі, Інформатор поспілкувався зі співзасновниками Максимом Лисенком та Євгеном Свиридою.

Спочатку – про “Забой”. Немає єдиної версії того, чому саме так команда назвала свій бренд. Максим пояснює значення слова “забой” – це місце у шахті, де видобувають вугілля. Символічна назва для мешканців донецького регіону. По-друге, співзасновники належали до ультрас донецького “Шахтаря”, де було відоме угруповування “ZaBoysUltra”, яке займалось магазином для ультрас “ZaBoysUltra shop” 

“Ми вирішили продовжити цю назву, але вже ми не “Зе бойс ультрас” англійською, а “Забой” українською”. 

Створенням фанатської атрибутики команда почала займатись у 2010 році. З початком війни у 2014 році одяг почали виробляти на фабриках у Києві та Донецьку.

“Була історія, коли наші хлопці вивозили шалики з гербами України з Донецька через блокпости. “ДНР” на постах зупинили автівку. Розкривали сумки і пакети. І єдиний пакет, який вони не розкрили, – це саме з тими шаликами із гербом України. І тоді хлопці розуміли, що вони знаходились на один крок від підвалу”. 

А ще через 4 роки почали підключати місцеве виробництво у Покровську, що на Донеччині. Наразі люди, які цим займалися там, виїхали до Львова. Тому “Забой” продовжує співпрацю з дружнім підприємством у Дніпрі - зараз тут виконується повний цикл виробництва. 

Для кого цей бренд? 

На світлинах в соцмережах у профілі “Забой” багато хлопців та дівчат юного віку. Але Максим посилається на статистику і каже, що 40% покупців - це люди від 35 років. 

“Ми не молодіжний бренд. Ми бренд Донеччини”.

Багато людей виїхали в інші міста і країни. Принти “Забоя” нагадують їм про рідний регіон. Ще до війни почали випускати міську серію – це одяг з назвами міст Донбасу. І вона досі користується популярністю. В коментарях під фотографіями можна побачити питання на кшталт “А коли вийде Мар’янка/Дружківка/Макіївка?”, і коли про те чи інше місто питає 10-20 людей, хлопці розуміють, що це актуально. Люди просять – вони роблять. 

Хтось бере футболки чи інший мерч собі, хтось – друзям на подарунок. В топі замовників – клієнти з Києва, Дніпра, Львова, маленьких міст Донеччини, і Харкова. Хлопці окремо виділяють Селидове, останнім часом туди їде багато замовлень. Дуже багато відправляють за кордон – в Америку, Польщу, Німеччину. Працює “сарафанне радіо” – люди бачать футболки у знайомих, питають, де вони їх взяли, і замовляють собі. 

До 2 жовтня придбати продукцію “Забой” можна було тільки онлайн. Тепер кожен охочий може прийти в кав’ярню, яка відкрилася на проспекті Хмельницького, і обрати те, що йому подобається. 

Новий етап: кав’ярня

“Дуже довго була ідея відкрити щось від “Забою”. Паб, наприклад, відкривати зараз не на часі тому, що там хлопці воюють, і відкривати паб – то не ок. А під кав’ярню ми можемо залучити інвестиції – в тому числі і які ми залучили”, – каже Максим. 

Бренд “Забой” не позбавлений соціальної місії. Хлопці кажуть, що левову частку доходу віддають на підтримку ЗСУ. Але для того, щоб створювати продукцію, потрібні кошти. Тому вони відкрили кав’ярню, і наразі розвивають два напрямки – заклад і магазин одягу. 

Кав’ярню задумували як місце, де люди можуть збиратись, проводити час разом, показувати свої таланти, проводити заходи. Певний хаб. Працюють в ньому в тому числі і переселенці, такою є одна з умов гранту. Один такий працівник вже є. За словами Євгена, саме ВПО і надають перевагу у працевлаштуванні. Втім, друга бариста – дівчина з Дніпра. Вона має досвід в цій сфері і знає тонкощі роботи. 

Під час роботи Євген або Максим обіцяють бути поруч, щоб допомагати працівникам і підстраховувати їх. 

“Ми беремо людей не на роботу, а в команду. Ми розуміємо, що якщо людині потрібно від’їхати, то її можемо замінити тимчасово”. 

Як відкривали?

Проєкт реалізували завдяки програмі “Дія. Бізнес”. Створили бізнес-план, подали заявку – і з другої спроби її схвалили. Команда “Забою” отримала мікрогрант розміром у 250 тисяч грн на закупівлю необхідного обладнання. Кошти зайшли 31 травня, і з 1 червня пішов процес підготовки до відкриття. Але півтора місяця були проблеми з електропостачанням, тому неможливо було під’єднати електроприлади. Через це процес підготовки затягнувся. 

Але 2 жовтня кав’ярня відчинила свої двері для відвідувачів. Поки що вона працює в тестовому режимі, це потрібно для того, щоб зрозуміти: чи правильний графік обрали, яким буде навантаження, як реагують люди. 

Попри те, що кав’ярня розташована далеко від центру, власники не бачать в цьому проблему. Навпаки – лише плюси. 

“Тут в радіусі кілометра немає кав’ярні. Тому дуже доречне місце для відкриття саме кав’ярні. І хоча тут спальний район, але, як виявилось, тут мешкає багато наших підписників і клієнтів”, – каже Євген і зазначає, що спочатку роздивлялися багато варіантів: і в центр, і у більш “спальних” районах. 

Коротка характеристика закладу:

• 11-12 посадкових місць;
• є формат take away;
• середній чек – від 40 до 60 грн; 
• в асортименті і кава, і кондитерські вироби. 

Для своїх і за своє

Навіть під час підготовки до відкриття команда не припиняла допомагати армії: проводила благодійні аукціони і збирала кошти. На продаж виставляли колажі зі Стусом і Шевченко на тлі териконів, світильник з гербом Донецька – всі вони є в одиничному екземплярі. Зібрані кошти передали на купівлю квадракоптерів друзям для 3 ОШБр.  Допомагали також і 17-й окремій танковій бригаді, 54 і 55 бригадам, 25, 56, 53, 110 бригадам. І так – протягом останніх 9 років. В окремі часи їздили з допомогою до дитячих будинків. 

“Ми дивимось на бренд “Забой” не як на бізнес. Це не про бізнес. Я скажу відверто: якщо б ми дивились на “Забой” спочатку як на бізнес, ми б далеко не зайшли. Дивились на колег по цеху, які робили бренди під бізнес: два-три роки – і вони згасали. А “Забой” був нашим хобі, яким було цікаво займатись. Тому ми залишились на плаву, а з початку війни … На жаль, війна допомогла нам у розвитку. І на нас почали частіше звертати увагу”, – каже Максим. 

Фото: соціальні мережі