Возив гуманітарку, евакуював людей, а тепер пішов на фронт: водій автобуса №146Б з Дніпра став бійцем ЗСУ
До повномасштабного вторгнення Олександр працював водієм автобуса №146Б. Любив та поважав свою роботу. Потім зрозумів, що країні потрібна допомога. Спочатку возив гуманітарну допомогу, потім евакуював людей з окупованих територій.
З січня Олександр служить у лавах ЗСУ. Про це повідомляє Інформатор з посиланням на Департамент транспорту та інфраструктури.
Олександр згадує, як змінилось його життя після початку війни. На роботі водіям поставили нові завдання. Їхня допомога потрібна була в гарячих точках та на окупованих територіях. Загалом, сформувалась команда з 15-20 чоловіків.
«Ми, можна сказати, жили на підприємстві. У постійній готовності навіть вночі: за 5 хвилин зібралися та поїхали. А це квиток в один кінець: ти або пан, або пропав. Ми знали, що можемо не повернутися. Але треба було забрати людей та вивезти їх в безпечне місце», - розповідає Олександр.
З того часу чоловік побував у Херсонській, Харківській, Донецькій та Сумській областях. Був на нулі та під прицілом зброї, двічі вибирався з оточення. Та найбільше водієві запам'яталась велика евакуація з-під Бердянська. Зібралася велика колона – з різних автопідприємств Дніпра. Окупанти обшукували транспорт на кожному блокпосту, а заразом – крали солярку з бензовоза та їжу з пакунків з гуманітарною допомогою. Добирались до Бердянська півтори доби.
«Тоді було близько 50 автобусів, на них ми вивезли десь 3,5 тисячі людей», – повідомив Олександр.
Зворотний шлях виявився ще складнішим. Обшуки і на кожному блокпосту колона стояла по кілька годин. У Васильківці автобуси застрягли на 2 доби без їжі та води.
«Згодом підвезли воду та хліб. Більше нічого не було. Коли вже проїхали Василівку, було приємно їхати через наші блокпості. Співробітники поліції бачили нас і плакали. Ми зробили добру справу. Не за славою та не за грошима їхали, просто виконували свою роботу», – каже Олександр.
З січня чоловік боронить рідну землю в лавах ЗСУ. Нещодавно отримав бойове поранення і зараз проходить реабілітацію. Але у планах - повернення на фронт. Водій зізнається, що дуже сумує за роботою.
«Нещодавно проїжджав повз свій тупик, бачив наші автобуси. Аж серце кров’ю обливається, хочеться повернутися скоріше на улюблене підприємство і просто возити людей. Це моє рідне. Війна – це горе, розруха. Мрію, щоб вона закінчилася, і роблю для цього все можливе», - зазначив Олександр.
Нагадаємо, що у Дніпрі водій 88 автобуса возить гуманітарну допомогу та ремонтує машини військових. Раніше ми писали, що водій автобуса №86 із Дніпра розповів, як допомагав вивозити поранених з гарячих точок. Також читайте, що у Дніпрі 24-річний водій тролейбуса №12 розповів про блекаути та "прильоти".
